апеляційний суд черкаської області

Справа 22ц-1184 / 2009 р.

Головуючий по 1 інстанції

Кухаренко О.В.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

Категорія: № 45

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В. Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Макарчук Н.С.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 4 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання знести паркан та стягнення моральної шкоди,

встановила:

22.06.2006 р. ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

В обгрунтування заявлених вимог вказував, що вони з ОСОБА_3 являються суміжними землекористувачами. Він проживає в АДРЕСА_1, а відповідачка в будинково л о дінні № 17. Між ними тривалий час існують неприязні відносини в зв'язку з чим на початку квітня 2006 р. відповідачка, керуючись недоброзичливістю, навмисно підкопала під парканом та стіною цегляного навісу, який розділяє їх домоволодіння, канаву глибиною 60 см., шириною 60 см. та довжиною 14, 50 м. В результаті чого, від попадання в дану канаву опадів у вигляді дощу, паркан та цегляний навіс руйнувалися а в подальшому паркан повалився і упав під кутом 45° на сторону відповідачки.

Так як він є інвалідом першої групи і сам не в змозі проводити ремонт, звернувся з письмовою заявою до голови Єрківської селищної ради по питанню зобов'язання відповідачки припинити такі дії та відремонтувати паркан. В зв'язку з розглядом даної заяви 07.04.2006 р. комісія Єрківської селищної ради прибула до даного місця і склала акт обстеження, в якому зафіксувала порушення, допущені відповідачкою. Після чого виконавчий комітет Єрківської селищної ради розглянув його заяву і виніс рішення № 29 від 20.04.2006 p., яким зобов'язав ОСОБА_3 відновити пошкоджений нею паркан та забетонувати металеві стовпчики паркану і стіни цегляного навісу терміном до 29.04.2006р.

Однак відповідачка не виконала зобов'язання, покладені на неї рішенням виконавчого комітету Єрківської селищної ради, в зв'язку з чим було прийняте нове рішення № 32 від 10.05.2006 p., яким зобов'язано ОСОБА_3 відновити пошкоджений паркан та фундамент цегляного навісу до 20.05.2006 р.

14.05.2006 р. відповідачка найняла двох працівників, які самовільно відірвали штахет від паркану, зняли секції паркану і перенесли їх до неї у двір, а 18.06.2006 p., як він вважає, ОСОБА_3 забрала його паркан, викрала і вивезла, завдавши йому при цьому матеріальної шкоди, яка складається з вартості паркану, роботи по його відновленню та вартості відновлення стіни цегляного навісу на суму 2965 грн.

Крім того внаслідок даних неправомірних дій відповідачки, йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 2000 грн.

Просив суд стягнути з відповідачки на його користь, у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження паркану та цегляної стіни навісу, 2965 грн., у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., 30 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 0, 85 грн. по оплаті квитанції послуг банку та 21 грн. по оплаті за виготовлення фотографій.

11.07.2006 р. ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання знести паркан та стягнення моральної шкоди.

В обгрунтування заявлених вимог вказувала, що її земельна ділянка довжиною 15 метрів межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, який на даній межі поставив дерев'яний паркан довжиною 15 м., висотою більше 2 м. із дерева товщиною 0, 30 мм., чим створив затінок її земельної ділянки та затікання стічними водами.

В результаті затінку від паркану та сараю, який стоїть на межі, на її земельній ділянці нічого не росте, значно погіршилась якість грунтового покриття та погіршились властивості землі. її звернення до селищного голови, районної архітектури, прокуратури та суду щодо знесення паркану наслідків не дали. Відповідачу, з метою урегулювання конфлікту, було запропоновано замінити дерев'яний паркан на паркан з металевої сітки, на що він не погодився.

Окрім цього, цегляний сарай ОСОБА_4 довжиною 14 м стоїть на межі з її земельною ділянкою, з його покрівлі всі дощові води стікають на її огород, через що 0, 04 га верхнього шару землі розмиваються водою.

Все це призвело до того, що вона взагалі не може користуватись своєю земельною ділянкою. ОСОБА_4 неодноразово пропонувалось зрізати горіх, прибрати стіну винограду, належним чином облаштувати відвід дощових вод, відносно вказаних порушень виносились приписи, проте жодний з них виконаний не був.

Крім того ОСОБА_4 своїми діями заподіяв їй моральну шкоду, яку вона оцінила в розмірі 25000 грн.

Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, усунути перешкоду в користуванні її земельною ділянкою, шляхом знесення двохметрового паркану, довжиною 15 м. між їхніми земельними ділянками, встановити сітчастий, світлопроникний, який би продувався вітром паркан, та стягнути з ОСОБА_4 на її користь 25000 грн. моральної шкоди.

11.02.2009 р. ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідачки на його користь 2877, 08 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 4 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 2965 грн., в рахунок відшкодування майнової шкоди, 800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 0, 85 грн. по оплаті квитанції за послуги банку та 21 грн. понесених витрат за виготовлення фотографій.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду як незаконне, необгрунтоване та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимо г.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.

Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, за вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

В свою чергу ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання знести паркан.

Зі змісту оскаржуваного рішення суду та протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 від зустрічного позову відмовились.

Згідно до п. 3 ч. 1 статті 205 ЦК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

При цьому стаття 206 наведеного Кодексу визначає, що про закриття провадження у справі суд постановлює ухвалу.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Таким чином в разі наявності відмови від позову позивача, вказана відмова повинна бути прийнята судом.

В порушення наведених вимог закону суд першої інстанції вказавши на те, що ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 від зустрічного позову відмовились, вказану відмову від зустрічного позову не прийняв, ухвалу з даного питання не постановив.

Викладене свідчить про те, що районний суд, розглянув лише первісний позов та не прийнявши рішення відповідно до вимог закону по зустрічному позову.

Отже, суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 4 березня 2009 року скасувати.

 Справу направити на новий судовий розгляд до Катериношльського районного суду Черкаської області в іншому складі суду.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.