Справа 22-1320\09

Категорія 25

головуючий в суді 1 інстанції Смирнов Г. С.

доповідач Орловська Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року травня місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Орловської Н.В.

Суддів Кутурланової О. В.

Майданіка В.В. При секретарі Пасько Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу на апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 березня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» про стягнення страхового відшкодування

встановила:

19 вересня 2008 р. подана позовна заява представником ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» про стягнення страхового відшкодування.

Позивач зазначив, що в результаті ДТП, що сталось 06 липня 2007р., пошкоджено, належний йому автомобіль MAZDA державний номер НОМЕР_2. Оскільки відповідач відмовився виплачувати страхову виплату, передбачену договором страхування від 28 травня 2008р., просив стягнути з ТДВ «Альянс Україна» 55592, 67 страхового відшкодування, визначену висновком спеціаліста авто товарознавця від 21.07.2008р. а також пеню в розмірі у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення сплати, в сумі 7548, 22грв., та 945, 89 грв.- трьох відсотків річних і 5281, 59 грв. інфляційного збільшення цін, пов’язаного з несвоєчасним виконанням грошового зобов’язання страховика. А також витрати на правову допомогу в розмірі 5000грв.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 березня 2009 р. позовні вимоги задоволені повністю.

В апеляційній скарзі товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», просить рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду щодо встановлення факту настання страхового випадку суперечать умовам договору страхування, яким визначені обмеження щодо осіб, допущених до керування транспортним засобом зі стажем керування більше 5 років та віком старше 28 років, тоді як позивач на час ДТП не досяг 28 річного віку, та мав стаж керування менше 5 років. Крім того суд безпідставно стягнув витрати на правову допомогу, факт надання якої у визначеному судом розмірі позивач належним чином не підтвердив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є володільцем транспортного засобу MAZDA державний номер НОМЕР_2, який застрахований ним на випадок дорожньо-транспортної пригоди на суму 110 000 грв. згідно полісу добровільного комплексного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспорту НОМЕР_3 від 28.05.2008р., укладений з ТДВ «Альянс Україна» 28 травня 2008р. Умовами договору страховим випадком визнано ДТП., а також встановлені обмеження для водіїв, допущених на законних підставах до керування застрахованим транспортним засобом, зокрема у віці старше 28 року та стажем більше 5 років.

Об липня 2008р. сталась дорожнъо - транспортна пригода за участю, належного позивачу та застрахованого автомобіля під його керуванням. Про настання страхового випадку позивач письмово повідомив страховика 07 липня 2008р.

У відповідності до положень п.2 ч. 1 ст. 989 ЦК України при укладанні договору страхування страхувальник зобов’язаний надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, в страховик у відповідності до ч. 1 ст. 988 цього Кодексу зобов‘язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів і у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Сторони не заперечували того факту, що страховик повідомлений у належний спосіб і строк про ДТП, проте листом від 16 вересня 2008р. не визнав факт настання страхового випадку і вважав, що дія страхового полісу на позивача не поширюється через недотримання страхувальником умов п. 3 договору та відмовився сплачувати страхові виплати з підстав п. 5.1.7. Правил страхування, яким передбачено можливість не здійснювати страхові виплати при пошкодженні автомобіля внаслідок або під час керування транспортним засобом, що не може використовуватись на законних підставах.

Законом України «Про дорожній рух» в ст. 15, встановлені основні положення щодо допуску до керування транспортним засобом, зокрема, кожний громадянин, який досяг, визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань, та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами може в установленому порядку отримати право керування транспортним засобом відповідної категорії, що підтверджується посвідченням водія і талоном до нього. Порядок видачі, обміну та встановлення дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент укладання договору страхування позивач надав страховику відомості щодо наявності у нього права володіння транспортним засобом, зазначив свій вік ІНФОРМАЦІЯ_1 і стаж: керування з 26.06.2003р., як це підтверджено записом в талоні ВТВ 005738 до посвідчення водія. (а.с38).

Виходячи із загального аналізу наведених вище норм матеріального права по умов договору страхування, а також враховуючи обставини щодо виконання страховою компанією обов’язку належного інформування та тлумачення окремих положень договору в момент його укладання, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимога щодо вікового обмеження допуску до керування транспортним засобом на випадок ДТП на самого страхувальника ОСОБА_3 не поширюється.

Враховуючи викладене, а також: встановлені судом обставини та відсутність підтверджених належними доказами заперечень відповідача відносно використання застрахованого автомобіля позивачем не на законним підставах станом на момент ДТП, слід визнати правильним висновок суду про визнання страховим випадок, обумовлений договором та наявність підстав для стягнення на користь позивача страхового відшкодування, розмір якого відповідач не оспорював.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині стягнення витрат позивача на правову допомогу, оскільки, їх відшкодування за рахунок відповідача ст. 88, 84 ЦПК України передбачено, що компенсації підлягають документально підтверджені витрати з дотриманням граничних розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р., і не перевищує 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання правової допомоги укладено з приватним підприємцем, та визначена оплата в розмірі 5000 грв, хоча відсутнє документальне підтвердження про сплату, обумовлених договором коштів особам, які за дорученням позивача представляти інтереси позивача в суді на підставі нотаріально посвідченого доручення від 15 вересня 2008р. Також відсутній розрахунок розміру компенсації, виходячи із фактично наданої представником правової допомоги та наявності у останнього повноважень, встановлених ч. 1 ст. 84 цього Кодексу.

Оскільки висновок про наявність підстав для стягнення зазначених коштів є передчасним, та таким, що не грунтується на належних доказах, колегія суддів вважає за необхідне рішення в цій частині скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні цих вимог.

На підставі викладеного ст. 988, 989 ЦК України, керуючись ст. 88, 84, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 березня 2009 р. в частині стягнення з ТДВ «Альянс Україна» 5000 грв. витрат на правову допомогу скасувати і ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_3 у стягнені витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грв.

Врешті це ж рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене протяг ом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.