Справа № 22- 1601 /09

Головуючий у 1 -й інстанції: Забіяка Ю.Г.

Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенко Е.А.

Суддів: Маловічко С.В., Прокопенко О.Л.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахункових виплат,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахункових виплат.

В позові зазначав, що працював машиністом тепловозу УЗТ на ВАТ «Дніпроспецсталь» з квітня 1992 року. 12.10.2005 ним було направлено письмове звернення до адміністрації заводу про роз'яснення йому змісту Інструкції по охороні праці № 23-01 для локомотивних бригад залізничного цеху, Інструкції № 23-74 для працівників залізничного транспорту по маневруванню і руху поїздів, правил внутрішнього трудового розпорядку, правил технічної експлуатації залізничного транспорту підприємств системи промисловості.

24.11.2005р. він звернувся з письмовою заявою до начальника УЗТ Чередниченка В.В. з проханням надати роз'яснення про порядок та розміри оплати праці за виконання робіт по обслуговуванню цехів заводу, не відображених у маршруті. Однак від своєчасної та повної відповіді на його листи адміністрація ухилялась, а його законні вимоги призвели до протизаконних утисків відносно нього з метою змусити його звільнитись з підприємства.

07.12.2005р. він пройшов інструктаж після перебування у відпустці та 11.12.2005 року та 12.12.2005 року став до роботи. Але 15.12.2005 року він був знятий з ділянки начальником цеху з метою проведення атестації, яку вважає незаконною, оскільки вона була позапланова, йому не надано наказ про її призначення та причини її проведення, йому не повідомлено склад атестаційної комісії, не наданий перелік питань та час для підготовки. Тому він відмовився від проходження атестації, про що адміністрацією було складено акт, а також відсторонено його від роботи 15.12. та 16.12.2005 року.

19.12.2005р. він пройшов повторний інструктаж з питань охорони праці, але відмовився підписатись у книзі інструктажу, оскільки вважав інструктаж не повним, а також відмовився проходити перевірку знань з питань охорони праці, зважаючи на негативне та упереджене ставлення до нього з боку комісії.

Розпорядженням заступника голови правління ВАТ "Дніпроспецсталь" від 19.12.2005 року № 7171-к він був звільнений за систематичне порушення правил внутрішнього розпорядку. 26.12.2005 року отримав повідомлення з відділу кадрів про звільнення. 27.12.2005 року отримав копію розпорядження про звільнення та трудову книжку, остаточні розрахунки з ним були проведені 05.01.2006 року.

Зважаючи на зазначені обставини та з урахуванням остаточно визначених вимог, позивач просив зобов'язати ВАТ "Дніпроспецсталь" поновити його на посаді машиніста тепловозу: стягнути з ВАТ "Дніпроспецсталь" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.12.2005 року; стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені; стягнути на його користь 30 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Також просив застосувати індекс інфляції, змінити дату звільнення в трудовій книжці та стягнути витрати на правову допомогу.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2007 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24.12.2007 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Роз'яснено право позивачу звернутися з заявою до районного суду про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

За результатами розгляду касаційного скарги ОСОБА_4 рішенням Верховного Суду України скарга задоволена частково, справу в частині не вирішення вимог про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільнення передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільнення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія судів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами, що позивача було звільнено з ВАТ «Дніпроспецсталь» розпорядженням від 19.12.2005 року. Остаточній розрахунок в розмірі 1817 грн. 15 коп. було проведено 04.01.2006 року.

В день звільнення позивач не працював. З вимогою про розрахування не звертався.

Згідно ст. 116 КЗпП України якщо працівник в день звільнення не працював, то суми нарахування повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов в до правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю.

Розрахування з позивачем було проведено з дотримання вимог ст. 116 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2009 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.