1-8/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року м. Луцьк

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні Луцького прикордонного загону, в присутності офіцерів та прапорщиків прикордонного загону, у складі: головуючого - підполковника юстиції Сахна Р.І., при секретареві - Ковалевській Н.Ю.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Луцького гарнізону майора юстиції Штефуся СМ., підсудного ОСОБА_3, розглядаючи кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця Луцького прикордонного загону старшого прапорщика запасу,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецьк, українця, громадянина України, раніше не судимого, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, звільненого з військової служби в запас 06 серпня 2008 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 410, ч. 1 ст. 366 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період 2007-2008 років ОСОБА_3, будучи старшиною прикордонних застав «Самари», а потім «Новогрузьке» прикордонного поста «Новогрузьке», тобто військовою посадовою особою, витратив на безоплатне харчування військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які входили до складу комісій по перевірці діяльності прикордонної застави „Самари", безпідставно видавав військовослужбовцям загону продовольчі пайки, розтративши таким чином військове майно-продовольчі товари: консерви рибні у кількості 180, 8 кг, консерви м'ясні у кількості 515, 44 кг, м'яса яловичини 1 категорії у кількості 439, 85 кг, набору сухих продуктів з/в у кількості 93 шт., а всього на загальну суму 21440 грн. 69 коп.

Далі, з метою приховати вказану нестачу продовольчих товарів, ОСОБА_3 вніс до офіційного документу - накладної №7/4 від 27 лютого 2008 року завідомо неправдиві відомості про ніби-то передачу продовольчих товарів, а саме: м'яса 1 гатунку - 170 кг, консервів м'ясної яловичини 610 кг, із прикордонної застави „Самари" на прикордонну заставу „Новогрузьке" Луцького прикордонного загону. 01 березня 2008 року ОСОБА_3 вніс до зошиту обліку продовольства, фуражу і тари за лютий місяць 2008 року завідомо неправдиві відомості про прихід на дану заставу по внутрішній накладній 170 кг м’яса 1 гатунку та 610 кг консервів м’ясної яловичини. Крім того, ці ж дані, ОСОБА_3 вніс до акту прийому-передачі №13/1 (інвентаризаційний опис) продовольства, що знаходиться на прикордонній заставі „Новогрузьке", які нібито надійшли на заставу по внутрішній накладній № 7/4 від 27 лютого 2008 року. У даному акті ОСОБА_3 поставив підпис за себе та за прапорщика ОСОБА_4, як матеріально-відповідальної особи, та представив цей акт на підпис членам інвентаризаційної комісії. В подальшому, на початку березня 2008 року, вищезазначені виписані ним документи, ОСОБА_3 надав у продовольчу та фінансово-економічну службу Луцького прикордонного загону. Також, протягом березня-вересня 2008 року ОСОБА_3 вносив в зошити обліку продовольства, фуражу і тари прикордонної застави „Новогрузьке" неправдиві відомості щодо кількості щоденної видачі на харчування особового складу застави таких продовольчих товарів, як консерви рибні та м"ясні, м"ясо яловичини 1 категорії та набору сухих продуктів, після чого зазначені зошити надав у продовольчу та фінансово-економічну службу Луцького прикордонного загону.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і про обставини скоєного дав покази, аналогічні викладеному вище, а також пояснив, що відповідно до своїх обов'язків, він знав, що не має права безоплатно харчувати комісії та безпідставно видавати пайки, але робив це, бо його просили співслужбовці, а він не хотів їм відмовляти.

Крім особистого визнання підсудним ОСОБА_3, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням прокурора, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене у відповідності з вимогами ч.3 ст. 299 КПК України. При цьому учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_3 звинувачення доведене в повному обсязі.

Оцінивши докази в сукупності, військовий місцевий суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 410 КК України, в тому, що він, являючись військовою службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів продовольчими товарами, тобто іншим військовим майном, на загальну суму 21440 грн. 69коп.

Дії ОСОБА_3, який будучи службовою особою, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості і видав їх, військовий суд розцінює як службове підроблення та кваліфікує за ч. 1 ст. 366 КК України.

Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, те що він як підчас проходження служби, так і після його звільнення з Прикордонних військ характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а тому вважає за необхідне призначити йому мінімальне, передбачене санкцією статті ч. 2 ст. 410 КК України покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_3 повністю відшкодував державі завдані збитки, а також те, що на утриманні підсудного знаходиться двоє неповнолітніх дітей, суд вважає можливим призначити йому мінімальний строк покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією ч. 1 ст. 366 КК України і застосовує ч.2 ст. 69 КК України до додаткового покарання передбаченого санкцією цієї ж статті КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги тяжкість скоєного злочину, дані про особу підсудного та наявні по справі пом'якшуючі обставини, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і застосовує до його остаточного покарання ст. 75 КК України.

Водночас, враховуючи тяжкість вчинених підсудним злочинів, обставини їх вчинення та інші обставини справи, суд, керуючись вимогами ст. 54 КК України, вважає за необхідне не позбавляти його військового звання „прапорщик запасу".

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 299, 332-335 КПК України, військовий місцевий суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених: - ч. 2 ст. 410 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 3/трьох/ років позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 366 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 1/одного/ року обмеження волі, без позбавлення права обіймати посади чи займатись певною діяльністю.

Згідно зі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 3/три/ роки, без позбавлення права обіймати посади чи займатись певною діяльністю, і згідно ст. ст. 75, 76 КК України, звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням - встановивши йому іспитовий строк в І/один/ рік, з покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, з'являтись в ці органи та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Після набрання вироком законної сили речові докази по даній кримінальній справі: зазначені в т.4 а.с. 18-29, 43-44, 45-56, 65-76, 81-92, 98-111, 118-131, 142-155, які знаходяться у матеріалах справи - зберігати у справі.

Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - відмінити.

На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.