Справа № 22ц-1189/2008

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Якименко Л.Г.

Доповідач Приходченко А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Кузнецова В.О., Григорченка Г.І.

при секретарі - Керімовій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з самостійними позовами про розірвання шлюбу укладеного між ними 09.08.1991 р., від якого мають двох дітей: доньок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 посилався на те, що їх проживання в квартирі матері дружини приводило до частих сварок, неоднарозово шлюбні відносини припинялись, в подальшому примирення були нетривалими, в січні 2003 р. він зустрів іншу жінку, з якою почав разом проживати і має намір узаконити стосунки. ОСОБА_2 посилалась на те, що з листопада 2004 р. вони проживають окремо, відповідач створив нову сім»ю, їх примирення та збереження сім»ї неможливе.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2008 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині встановлення дати припинення шлюбних відносин з вересня 2004 р. на вересень 2003 р., посилаючись на те, що судом неналежним чином дана оцінка обставинам справи, що призвело до неправильного встановлення дати припинення шлюбних відносин.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в оскарженій частині, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сім»я сторін розпалася через непорозуміння, що виникали з різних причин, та через стосунки ОСОБА_1 з іншою жінкою з січня 2003 р., сторони бажають розірвати шлюб, зберегти сім»ю неможливо.

Цими обставинами суд мотивував висновки про обгрунтованість позовних вимог та необхідність розірвання шлюбу відповідно до ст. 112 СК України.

Сторони не оскаржують рішення у цій частині.

Разом з тим, встановлюючи дату припинення шлюбних відносин з вересня 2004 р., суд помилково прийшов до висновку про те, що не є виключними обставини щодо одночасного збереження сім»ї ОСОБА_1 з ОСОБА_2, та щодо одночасного тривалого підтримання стосунків ОСОБА_1 з ОСОБА_3 Стверджуючи факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім’єю до вересня 2004 р., суд, крім того, зазначив, що на ці обставини не впливають умови особистих відносини сторін, та їх почуттями, з якими підтримувалися подружні стосунки в період до вересня 2004 р., оскільки це є особистим життям і не може бути предметом розгляду у даній справі, так як сторони знаходилися в зазначений період у зареєстрованому шлюбі.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не відповідають вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у п.10 якого зазначено, що суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з»ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати інші обставини життя подружжя, а у п.П постанови зазначено, що у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу має бути зазначено, зокрема, час та причини фактичного припинення шлюбу.

Виходячи з цього, суду слід було визначити, чи не були припинені фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після знайомства ОСОБА_1 з ОСОБА_3 і на яких умовах зберігалися шлюбні правовідносини між сторонами у справі в подальшому.

Відповідно до ч.3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Як з позовної заяви, так і з пояснень позивача ОСОБА_1 слідує, що між подружжям неодноразово припинялись фактичні шлюбні відносини, суттєво вони погіршилися з лютого 2002 р. У січні 2003 р. ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_3, а з березня 2003 р. підтримує з нею фактичні шлюбні відносини, від яких мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 41/. Довідкою від 12.04.2007 р. та актом від 19.04.2007 р. за підписом голови квартального комітету № 9, письмовими та усними поясненнями свідка ОСОБА_5 також підтверджується, що саме з березня 2003 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом по АДРЕСА_2 за місцем реєстрації ОСОБА_3 /а.с. 16, 17, 25/. Аналогічні показання дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 До матеріалів справи залучені фото зроблені 23.07.2003 р., 24.07.2003 р., 24.12.2003 р., якими також підтверджується стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /а.с.23, 24/.

Зазначені обставини свідчать про те, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені з березня 2003 р., у зв’язку з чим колегія суддів вважає необхідним змінити встановлену судом першої інстанції дату припинення шлюбних відносин між сторонами з вересня 2004 р. на березень 2003 р.

Пояснення свідків з боку відповідачки ОСОБА_2 щодо проживання сторін разом до вересня 2004 р. спростовуються детальними поясненнями позивача ОСОБА_1 про розвиток взаємовідносин з ОСОБА_2, починаючи з 2002 р., та письмовими доказами про його фактичне проживання з березня 2003 р. з ОСОБА_3

Довідка ЖБК № 359 від 19.03.2007 р. про проживання ОСОБА_1 без реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 /а.с. 15/ не підтверджує постійного проживання позивача саме за цією адресою та збереження шлюбних відносин з ОСОБА_2 в період з березня 2003 р. по жовтень 2004 р., оскільки зазначеною квартирою йому дійсно було надано право користуватися з часу реєстрації шлюбу з відповідачкою та народження дітей, тобто з 1991-1992 р.р., а починаючи з березня 2003 р. ОСОБА_1 не заперечував своє періодичне перебування в квартирі виключно заради дітей, про що пояснював у судових засіданнях.

Вказані обставини не спростовані ОСОБА_2, вона не надала безспірних доказів про припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 з вересня 2004 р.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2008 року змінити в частині визначення строку припинення шлюбних відносин та вказати, що шлюбні відносини між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені з березня 2003 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.