АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1901/09
Головуючий у 1-й інстанції: Гнатик Г. Є.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Савченко О.В.
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ТОВ „Світ реєстр", відділ реєстрації і єдиного реєстру Запорізької міської ради, ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич", про розділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
11 жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Зазначала, що з ОСОБА_3 3 27 жовтня 1981 року перебувала у шлюбі, який розірвано 22 січня 2008 року. За час перебування у шлюбі нами були придбані акції ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич" в кількості 100 штук, номінальною вартістю 7 000 грн. Оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється їх розділити, просила суд позов задовольнити і вділити їй акції ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич" у кількості 62 штук.
31 березня 2008 року ОСОБА_3 3вернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про розділ спільного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та виділ її в натурі.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об’єднані в одне провадження (а. с. 153).
07 червня 2008 року ОСОБА_4 уточнила свої позовні вимоги, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі відповідач придбав 8500 акцій номінальною вартістю 595 000 грн. Це дорівнює 85 % статутного капіталу ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич". Оскільки в добровільному порядку розділити акції відповідач не бажає, просила на підставі статей 60, 69 СК України виділити їй 4 250 штук акцій номінальною вартістю 297 500 грн. (а. с. 178-179).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 про розподіл майна та позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення часток у спільній сумісній власності, припинення права спільної сумісної власності роз’єднані (а. с. 243).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2009 року позов задоволено. Розділено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_4 у власність виділено 4 250 акцій ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич".
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 70 грн. судового збору, 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам та вимогам закону, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2009 року змінити і визнати за ОСОБА_4 право на 1 700 акцій ЗАТ „РСЦ „Славутич".
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення ОСОБА_4, доводи представника ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич", розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції у разі невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.
Задовольняючи у повному обсязі позов ОСОБА_4 і визнаючи за нею право на прості іменні акції ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич" у кількості 4 250 штук, суд першої інстанції виходив з того, що акції у кількості 8 500 шт. набуті за час шлюбу, тому у відповідності до положень статей 60, 70 СК України належить сторонам, на праві спільної сумісної власності.
Проте, зазначений висновок суперечить наданим по справі доказам та вимогам закону.
Згідно з положеннями статей 60, 61 СК України, пункту 23 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Крім того, заінтересована особа може довести, що майно було придбане у шлюбі, але не за кошти подружжя, тому не є об’єктом права спільної сумісної власності.
З матеріалів справи вбачається, що сторони передували у шлюбі з 27 жовтня 1981 року до 22 січня 2008 року.
03 січня 1990 року відповідач прийнятий на посаду заступника голови науково-виробничого кооперативу „Славутич", а з 28 квітня 1990 року він обраний головою кооперативу. ОСОБА_4 також працювала в НВК „Славутич" з 22 травня 2000 року по 22 жовтня 2008 року. При цьому сторони не були засновниками кооперативу, не робили внесків у статутний фонд кооперативу ні у вигляді грошових коштів, ні у вигляді майна, а були найманими працівниками (а. с. 215, 218-220).
Згідно статей 7, 9 Закону України „Про споживчу кооперацію" виробничий кооператив є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної Статутом кооперативу.
На загальних зборах членів НВК „Славутич" 15 грудня 1994 року прийнято рішення про реорганізацію кооперативу в ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич" зі статутним фондом 700 млн. крб. При цьому у статутний фонд товариства увійшло все майно, яке було власністю кооперативу (а. с. 216-219). Крім того, члени кооперативу прийняли рішення про розподіл часток серед засновників ЗАТ „РСЦ „Славутич", і з майна кооперативу ОСОБА_3 виділено 51 відсоток у статутному фонді товариства, на який припадала 51 акція.
Таким чином, наданими по справі доказами доведено, що 51 % у статутному фонді ЗАТ „РСЦ „Славутич" відповідач хоча і набув у період шлюбу з позивачкою, проте не за рахунок спільних коштів сторін.
В подальшому, при функціонуванні ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич", ОСОБА_3 на отримані дивіденди придбав прості іменних акцій, які дорівнюють 34 % у статутному фонді. Оскільки на момент розгляду спору 1 % дорівнював 100 акціям, тому розділу між подружжям ОСОБА_3 як майно, що є їх спільною сумісною власністю, підлягають 3 400 простих іменних акцій ЗАТ „РСЦ „Славутич".
Враховуючи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково визнав прості іменні акції ЗАТ „СВК „Славутич" у кількості 8 500 штук, які складають 85 % статутного фонду товариства, спільною сумісною власністю сторін. Оскільки розділу як спільне майно подружжя ОСОБА_3 підлягають акції у кількості 3 400 штук номінальною вартістю 70 грн. кожна на суму 238 000 грн., які були придбані за рахунок коштів подружжя, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2009 року необхідно змінити. При ухваленні нового рішення колегія приймає до уваги пояснення представника ЗАТ „РСЦ „Славутич", який пояснював, що при визнанні за ОСОБА_4 права на 1 700 іменних акцій, товариство буде вирішувати питання про прийняття її у члени товариства у відповідності до положень Статуту ЗАТ.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2009 року змінити.
Визнати за ОСОБА_4 право на прості іменні акцій ЗАТ „Регіональний сервісний центр „Славутич" у кількості 1 700 штук загальною вартістю 119 000 грн.
В рішення суду в частині стягнення судових витрат залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.