апеляційний суд одеської області
Головуючий у першій інстанції Таварткеладзе О.М.
Доповідач Процик М. В.
Справа № 22ц-1599/09
Категорія ЦП:20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М. В.,
суддів Заїкіна А.П., Федорової А.Є.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Одеського міського агентства з приватизації житла і земельних ділянок про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В 2002 році позивачі звернулися до суду із вищезазначеними позовами, (т. 1 а. с. 42-44, 33-35).
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримували, посилались на наявність права користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1, на незаконність дій сестри ОСОБА_6 Позивачі позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 залишали на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_10 та його представник позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не визнали, свій позов підтримали, посилались на те, що ОСОБА_10 є добросовісним набувачем спірної квартири, що брати ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 дійсно не проживали у спірній квартирі, що він є постраждалим, оскільки іншого житла в нього не має, і він не може залишитись з сім'єю і батьками на вулиці.
Відповідачка ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не визнала, пославшись на те, що позивачі в спірній квартирі дійсно не проживали, що питання приватизації квартири і укладання угод купівлі-продажу вирішував випадковий знайомий ОСОБА_11, та що гроші за продану квартиру вона не отримувала. Позов ОСОБА_13 залишала на розсуд суду і просила врахувати, що вона у квартирі не проживає тривалий час та не перешкоджає ОСОБА_13 користуватися нею.
Відповідачі ОСОБА_12, ОСОБА_8, представник Одеського міського агентства з приватизації житла і земельних ділянок участі в розгляді справи не приймали.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008/ року позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Одеського міського агентства з приватизації житла і земельних ділянок про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними -задоволена.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.11.2001 року, зареєстрований на Одеській товарній біржі за № 27812, за яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_9 купила квартиру АДРЕСА_1.
Повернуто сторони по договору у попередній стан і стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 дійсну ринкову вартість квартири в сумі еквівалентній 112695 доларів США, що складає згідно курсу НБУ 832816 грн. 05 коп., із розрахунку 7, 39 грн./долар США.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.12.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, і зареєстрований в реєстрі за № 19592, за яким ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_10 купив квартиру АДРЕСА_1.
Повернуто сторони по договору у попередній стан і стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 дійсну ринкову вартість квартири в сумі еквівалентній 112695 доларів США, що складає згідно курсу НБУ 832816 грн. 05 коп., із розрахунку 7, 39 грн./долар США
У задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить скасувати рішення Київською районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, зобов'язавши суд розглянути його заяву про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2004р. за нововиявленими обставинами, посилаючись на невідповідність оскаржуваного рішення дійсним обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. ст. 303 ч.3, ЗПч. 1п. 4, 5 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення; рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, і якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 213 ч. 1 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки попереднім рішенням суду, яке набрало чинності встановлено незаконність свідоцтва про право власності на спірну квартиру, встановлено неправомірність дій ОСОБА_6 по здійсненню приватизації житла, то укладені договори купівлі-продажу слід визнати недійсними і застосувати двосторонню реституцію та справедливо буде стягнути ринкову вартість житла.
Однак до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права. Із матеріалів справи вбачається, що позивачі мешкали в квартирі АДРЕСА_1в якості членів сім'ї наймача ОСОБА_6., і вказана квартира знаходилась в комунальній власності, (т. 1 а.с. 5) Рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2001 року за позовом ОСОБА_6 позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були визнані такими, що втратили право користування спірною квартирою, (т. 1 а. с. 22). 31.10.2001р. на ім'я ОСОБА_6. внаслідок приватизації житла було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, (т. 1 а.с. 54-55) 12.11.2001р. ОСОБА_6 по договору купівлі-продажу продала спірну квартиру
ОСОБА_15 за 40 тис. грн., (т.1 а. с. 37-38) В свою чергу ОСОБА_9 1. 26.12.2001р. за 28586 грн. продала спірну квартиру ОСОБА_10, який в ній і мешкає, (т.1 а. с. 36)
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Одеси від 24.01.2002 року рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2001 року скасовано за нововиявленими обставинами (т.1 а.с. 30). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2003 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування спірним житлом залишено без розгляду. Позивачі в спірній квартирі не мешкають і не зареєстровані.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2004 року визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності на житло, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, видане 31.10.2001р. на ім'я ОСОБА_6. В цій частині рішення суду набрало законної сили.
Ухваливши рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу вищезгаданої квартири та про повернення сторін у попередній стан, суд першої інстанції фактично повернув квартиру у комунальну власність, поновивши дію договору найму житла. Суд не звернув увагу на те, що позивачі не були сторонами вищезазначених договорів купівлі-продажу спірної квартири і ставили перед судом питання про повернення спірного житла в їх користування, на умовах договору найму житла комунальної власності. (т.1 а. с. 42-44) На ці вимоги позивачів суд увагу не звернув, та їх не розглянув, а зазначивши в рішенні про повернення сторін по договорам купівлі-продажу в попередній стан, суд фактично повернув спірну квартиру в користування відповідачки ОСОБА_6 Відтак, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянуті не в повному обсязі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду. Суд також не притягнув до участі в розгляді справи Одеську міську раду (або Київську райадміністрацію Одеської міськради по делегованим повноваженням), яка згідно ст. ст. 29-30 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» уповноважена здійснювати управління комунальною власністю територіальних громад, у тому числі об'єктами житлово-комунального господарства, і здійснювати облік житлового фонду. Ухваливши рішення за відсутності її представника, суд вирішив питання про права та обов'язки органу місцевого самоврядування, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Окрім того, суд першої інстанції ухвалив суперечливе рішення. Суд достеменно не з'ясував, яка ж сума коштів була сплачена по договорам купівлі-продажу спірної квартири, та відповідно, яка сума підлягає поверненню покупцям при застосуванні двосторонньої реституції, згідно правилам ст. 48 ч.2 ЦК України 1963р. Вмотивувавши застосування двосторонньої реституції, зазначивши про повернення сторін в попередній стан, суд одночасно стягнув ринкову вартість спірної квартири. При цьому в мотивувальній частині рішення суд не обгрунтував, яким законом він при цьому керувався.
В резолютивній частині рішення суд також не деталізував, що саме слід здійснити зі спірною квартирою за умовами двосторонньої реституції.
За таких обставин, рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_10. до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вмотивував та не довів свої позовні вимоги.
В цій частині колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, і вважає що рішення в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, згідно зі ст. 308 ЦПК України. Висновки суду повністю відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи на теперішній час відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_8 в спірному житлі не мешкають і не зареєстровані. Доказів здійснення з їх боку перешкод ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій ОСОБА_10 не надав.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду в цій частині немає.
Покладання зобов'язання на суд першої інстанції розглянути заяву про перегляд раніше ухваленого рішення іншого суду за нововиявленими обставинами за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду в порядку апеляційного провадження, про що просить апелянт, процесуальним законом не передбачено.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303, 307ч. 1п.5, 311ч. 1п.4, 5, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року в частині вирішення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати, та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.