Справа № 22-6590/09

Головуючий у 1 інстанції -Головачов Я.В.

Доповідач - Панченко М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Матвєєвої О.А., Шебуевої В.А.

при секретарі - Рицькій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, підприємства з іноземними інвестиціями «Ітрако» про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, підприємства з іноземними інвестиціями «Ітрако» і, посилаючись на ст. 80 СК України, просив винести рішення, яким стягнути аліменти на своє утримання з тих підстав, що він є непрацездатним, а його колишня дружина відповідачка ОСОБА_2 є матеріально забезпеченою, оскільки працює на підприємстві з іноземними інвестиціями «Ітрако» /а.с. 2-4/.

Просив стягнути довічно на свою користь 1/4 частину всіх доходів відповідачки щомісячно, та зобов’язати підприємство з іноземними інвестиціями «Ітрако» перераховувати указані аліменти із доходів ОСОБА_2 на рахунок позивача.

Зазначав, що в період шлюбу з відповідачкою отритмав виробничу травму, має другу групу інвалідності довічно, а тому пенсії в сумі 544 грн., призначеної в зв’язку з інвалідністю, йому не вистачає.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року в позові відмовлено /а.с. 153-154/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 168-170/.

Заслухавши доповідь по справі головуючого судді Панченка М.М., пояснення скаржника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 10 червня 1995 року до 30 серпня 2004 року і від спільного проживання мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розлучення батьків, проживає з матір»ю та перебуває на її утриманні.

Після укладення повторного шлюбу 8 серпня 2008 року, відповідачка змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 /а.с. 71/.

В зв’язку з трудовим каліцтвом отриманим позивачем у січні 2002 року, рішенням МСЕК позивачу 26 липня 2004 року встановлена друга група інвалідності довічно/а.с. 13 /.

Встановлено, що розмір пенсії, яку отримує позивач відповідає прожитковому мінімуму визначеному законом на момент винесення рішення -544 грн. /а.с. 146/.

Відповідно до ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позову, колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано виходив з того, що позивач отримує пенсію по інвалідності, яка відповідає прожитковому мінімуму, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Відповідно до ч.4 ст. 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи, не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд правомірно керувався ч.5 ст. 75 СК України, відповідно до якої, права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах та обгрунтовано виходив з того, що позивач під час шлюбу з відповідачкою вчиняв правопорушення по відношенню до неї.

Як встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2007 року (по іншій спрві) відповідачка ОСОБА_2 під час шлюбу з позивачем неодноразово піддавалась з його боку фізичному насильству та знущанню /а.с. 113-114/.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з’ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили/ шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.