Справа № 11-312

Категорія - ст. 286ч.2 КК України

Головуючий в суді 1 інстанції -Хрипун С. В.

Доповідач-Літвінов Є.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 01 " квітня 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого - судді Шроля В.Р.

суддів - Літвінова Є.В., Панасюка С. П.

за участю прокурора - Брагіна І.С

захисника - ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Києво-Святопганського районного суду Київської області від 21 січня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. с Литвинівка Києво-Святошинського району Київської області, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, має неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює провідним інженером на державному підприємстві завод 410 цивільної авіації (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94), проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч, 2 КК України до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки. На підставі ст. 76 КК України на нього покладені певні обов'язки.

Стягнуто з засудженого на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області 1784 грн. 57 коп.

Згідно вироку суду 11 серпня 2008 року близько 19 год. 30 хв. засуджений ОСОБА_4, керуючи за дорученням, технічно-справним автомобілем марки ВАЗ-21093, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, рухався поблизу будинку № 58 по вул. Леніна в с Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області в напрямку Кільцевої дороги. Виконуючи маневр повороту наліво, з'їжджаючи з головної дороги на другорядну, не діяв таким чином, щоб не створювати загрозу життю та здоров'ю громадян, проявив неуважність, не переконався у відсутності небезпеки для руху, не надав перевагу у русі автомобілю марки "Фольксваген-Бора", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався по головній дорозі, від чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів. Від зіткнення (удару) автомобіль "Фольксваген-Бора", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, виїхав на праве узбіччя і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8.

Внаслідок даної ДТП ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер. Смерть ОСОБА_9 наступила від поєднаної травми голови, грудей, котра ускладнилась розвитком шоку, а також: понижене кровонаповнення внутрішніх органів, шунт кровотечі в нирках, площинні крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця, крововиливи в сірозні оболонки внутрішніх органів.

Водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.36, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Не погодившись з вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані, що характеризують особу засудженого, тяжкість скоєного злочину, його ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, внаслідок чого призначив занадто м'яке покарання.

Апелянт просить постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора який апеляцію підтримав, просив її задовольнити, вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у розмірах, зазначених в апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_4 який просив залишити апеляцію без задоволення, а вирок без змін, пояснення захисника засудженого, який апеляцію вважав не обгрунтованою, просив її відхилити, а вирок залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчинені зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Суд, при призначенні покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, також врахував що вчинений злочин є необережним, щире каяття, позитивні характеристики засудженого, відсутність судимостей, перебування на утриманні засудженого неповнолітньої доньки, батька та баби похилого віку.

Покарання засудженому призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК та положеннями загальної частини Кримінального кодексу України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання і підстав для його жорстокості колегія суддів не знаходить.

Суттєвих порушень вимог КПК, які б тягли за собою скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, судова колегія вважає, що вирок суду є законним і підстав для його скасування або зміни не убачається.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2009 року, щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.