АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 -223/2009
Категорія: постанова про закриття справи внаслідок амністії
Головуючий в 1-й інстанції Мезін В.Б.
Доповідач Ігнатюк О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2009 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Капічон О.М., Костенко І.В.
з участю: прокурора Нечепоренко С.П.
представника потерпілих ОСОБА_1
підсудного ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями представника потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2008 року та 26 грудня 2008 року,
встановила:
Органом досудового слідства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, із вищою освітою, одружений, який має на утриманні малолітню дитину, працюючий у ТОВ «Савсервісмова» м. Біла Церква, постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, який мешкає у АДРЕСА_1, раніше не судимий обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме в тому, що він 07 вересня 2006 року близько 19 год. керуючи автомобілем „ЗАЗ-1102 " д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леваневського м. Біла Церква Київської області, навпроти будинку № 42 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3 ПДР України внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода - малолітнього ОСОБА_5 В результаті наїзду малолітній ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2008 року ОСОБА_2, за злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.п. «б», «ж» ст. 1 і ст. 6 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року, кримінальна справа про його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України закрита у зв'язку із амністією, на підставі п.4 ч. 1 ст. 6 КПК України.
На цю постанову представником потерпілих подано апеляцію у якій порушене питання про скасування постанови із поверненням справи на новий судовий розгляд. В обгрунтування апеляції представник послався на те, що судом першої інстанції не були виконані вказівки суду апеляційної інстанції який скасував попередні постанови про закриття цієї справи у зв'язку із актом амністії. Вважав, що у провадженні по цій справі повинен бути розглянутий цивільний позов потерпілих. Просив постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 12 листопада 2008 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 року апеляція представника потерпілих на постанову від 12 листопада 2008 року визнана такою, що не підлягає розгляду. Дане рішення суд мотивував тим, що апеляція подана із пропуском строку на апеляційне оскарження, а клопотання про його відновлення не заявлене.
Представником потерпілих на цю постанову подано апеляцію у якій вказано на незаконність постанови та необхідність її скасування. В обгрунтування апеляції представник потерпілих послався на те, що строк був пропущений із поважних причин, а відповідне клопотання до суду було направлене. Просив постанову від 26 грудня 2008 року скасувати та відновити строк на подачу апеляції на цю постанову.
Окрім того, представником потерпілих подане клопотання про відновлення строків на подачу апеляції на постанову від 12 листопада 2008 року. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 26 січня 2009 року відновлений строк на подачу апеляцій на постанови цього суду від 12 листопада 2008 року та 26 грудня 2008 року, обидві апеляції прийняті до провадження.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
представника потерпілих ОСОБА_1, яка обидві апеляції підтримала і підтвердила доводи цих апеляцій. Вважала, що судом першої інстанції не були виконані вказівки апеляційного суду, який скасовував попередні аналогічні постанови, за змістом ухвал апеляційного суду у даній справі повинен бути постановлений вирок, окрім того, вважала, що у кримінальному процесі повинен бути розглянутий цивільний позов потерпілих. Просила задовольнити її апеляцію, постанову від 12 листопада 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Щодо постанови від 26 грудня 2008 року, то представник потерпілих пояснила те, що строк на подачу апеляції дійсно був пропущений, однак він був пропущений із поважних причин, нею було подане до суду відповідне клопотання, в зв'язку із чим рішення суду про визнання апеляції такою, що не підлягала розгляду у зв'язку із відсутністю такого клопотання не відповідає вимогам закону;
підсудного ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції, вважав, що суд обгрунтовано закрив провадження у кримінальній справі, а його звільнив від кримінальної відповідальності, оскільки він має неповнолітню дитину, є постраждалим від Чорнобильської катастрофи, вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав свою вину у вчиненні злочину і заявив клопотання про закриття справи та звільнення його від кримінальної відповідальності, пояснив окрім того, що йому роз'ясненні наслідки закриття справи у зв'язку із амністією, що є нереабілітуючою підставою, а також те, що він готовий нести майнову відповідальність за заподіяну ним шкоду, просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду - без змін;
прокурора, який заперечував проти апеляції, послався на те, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, підсудний підпадає під дію Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності було проведене відповідно до вимог закону, просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду - без змін;
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, який був вчинений 07 вересня 2006 року. ОСОБА_2 раніше не судимий, має дитину, якій, станом на день набрання чинності Законом України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року, не виповнилось 18-ти років (була малолітньою). Матеріали справи указують на те, що ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав. Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 є постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Наведені обставини указують на те, що ОСОБА_2 підпадає під перелік осіб, передбачений п.п. "б" і «ж» ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.
Обов'язковою умовою застосування щодо особи амністії є згода цієї особи на застосування амністії ( ст. 9 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року).
Як вбачається із матеріалів справи, під час судового розгляду ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування щодо нього амністії. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні судів і не розглянуті судами підлягають звільненню від кримінальної відповідальності. За умови поширення на ОСОБА_2 ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, вчинення злочину вперше до набрання чинності цим Законом, наявності його згоди на застосування амністії, та відсутністю даних, які б указували на те, що ОСОБА_2 підпадає під дію ст. 7 зазначеного вище Закону, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії та про необхідність закриття кримінальної справи.
Доводи апеляції представника потерпілих про невиконання судом першої інстанції вказівок суду апеляційної інстанції, який скасовував попередні аналогічні постанови, не грунтуються на матеріалах справи, у відповідності до яких усі вказівки суду апеляційної інстанції судом першої інстанції були виконані.
Не є обгрунтованими і доводи апеляції про необхідність постановления у даній справі вироку. Так, судом апеляційної інстанції вказівок суду першої інстанції про необхідність постановления у цій справі вироку, не давалось. Така необхідність не вбачається і із змісту ухвал апеляційного суду. Окрім того, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, при поширенні на підсудного вимог ст. 1 цього Закону та наявності клопотання підсудного про застосування щодо нього амністії, закриття справи та звільнення підсудного від кримінальної відповідальності є обов'язковим. У зв'язку із тим, що ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року є спеціальною нормою по відношенню до ст. 6 КПК України, то у випадку дотримання вимог ст. 1 зазначеного вище Закону та наявності відповідного клопотання підсудного, є необхідним саме закриття провадження у справі із звільненням підсудного від кримінальної відповідальності, а не постановления у справі вироку із звільненням від покарання.
Доводи апеляції представника потерпілих про необхідність розгляду цивільного позову не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття справи у відповідності до вимог Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року не перебуває у залежності від вирішення цивільного позову. Окрім того, у випадку закриття справи у зв'язку із актом амністії, що є закриттям справи із нереабілітуючих підстав і проводиться виключно за згодою винної особи, потерпілі не позбавлені права заявити позов у порядку цивільного судочинства.
Постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає в зв'язку із чим залишає апеляцію представника потерпілих без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідає вимогам закону і постанова Білоцерківського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 року про визнання такою, що не підлягала розгляду апеляція представника потерпілих на постанову цього ж суду від 12 листопада 2008 року. У відповідності до матеріалів справи, апеляція на указану постанову була подана із пропуском встановлених ст. 282 КПК України строку на подачу апеляції, а клопотання про відновлення цього строку всупереч ст. 90 і ст. 353 КПК України заявлене не було. Доводи апеляції представника потерпілих та її пояснення про те, що таке клопотання нею було подане - не відповідають матеріалам справи. У зв'язку із викладеним суд першої інстанції обгрунтовано та у відповідності до вимог ст. 353 КПК України визнав цю апеляцію такою, що не підлягає розгляду. Постанова Білоцерківського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 року відповідає вимогам закону підстав, для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає дану постанову без змін, а апеляцію - без задоволення.
Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляції представника потерпілих залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2008 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України на підставі п.п."б", «ж» ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року та закриття кримінальної справи, залишити без змін.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2008 року при визнання такою, що підлягає розгляду апеляції представника потерпілих на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 12 листопада 2008 року залишити без змін.