Справа № 22-Ц-1460/2009

 Головуючий в 1 інстанції Дубас Т.В.

Доповідач в 2 інстанції Дьоміна О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: судді Дьоміної О.О., суддів: Малорода О.І., Оношко Г. М.,

при секретарі: Рудзінській А.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні квартирою; та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, відділу громадянства, паспортної та міграційної служби Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області, третя особа ОСОБА_6 про скасування реєстрації.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

В березні 2008 року ОСОБА_2, звернулася до суду в своїх інтересах та малолітнього сина ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_5 про вселення до належної відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Посилалася на те, що з 27 серпня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з у відповідачів ОСОБА_6, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7.

Ще до укладення шлюбу, а саме з травня 2005 року позивачка стала проживати з майбутнім чоловіком ОСОБА_6 у спірній квартирі, що належить на праві власності його батьку.

27 жовтня 2005 року з дозволу власника квартири її було зареєстровано у цій квартирі, а також у ній було зареєстровано їх новонародженого сина ОСОБА_7.

У цій квартирі були також зареєстровані, але не проживали, відповідачі та їх дочка із своїм чоловіком та дочкою.

Наприкінці 2007 року у сім'ї позивачки почали виникати постійні сварки і непорозуміння, на початку 2008 року чоловік подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Внаслідок цього позивачка декілька разів змушена була із сином ночувати у своїх батьків у м. Василькові. Повернувшись 30 грудня 2007 року до квартири, вона виявила, що з квартири зникли майже всі її та дитячі речі, меблі, а також заощадження.

Після звернення з цього приводу до міліції, позивачка дізналася, що всі речі вивезла відповідачка ОСОБА_5 до свого помешкання у с. Віта -Поштова, щоб звільнити квартиру для квартирантів. 7 січня 2007 року позивачка зі своїм братом прийшла до квартири, де невідомі люди міняли замок на вхідних дверях, пояснюючи, що вони квартиранти. Прибувши до квартири відповідачі виштовхали позивачку та її брата з квартири в присутності співробітників міліції. З того часу відповідачі перешкоджають позивачці та її сину вселитися до спірної квартири.

Посилаючись на те, що вона була вселена до спірної квартири як член сім'ї члена власника квартири, позивачка просила вселити її до спірної квартири на підставі ст. 156 ЖК України.

У травні 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування у належній їм на праві власності квартирі, придбаній за договором купівлі-продажу від 4 червня 2002 року, оскільки ще в липні 2007 року ОСОБА_2 припинила подружні відносини з їх сином та переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків у м. Васильків.

4 березня 2008 року за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, шлюб між ними розірвано. Також відповідачі просили зобов'язати відділ громадянства, паспортної та міграційної служби при Києво-Святошинському РВ ГУ МВС України в Київській області скасувати реєстрацію позивачки у їх квартирі.

Уточнивши зустрічні позовні вимоги у жовтні 2008 року, відповідачі просили скасувати реєстрацію позивачки у належній їм на праві власності квартирі з тих підстав, що ОСОБА_5, як співвласниця придбаної з чоловіком у шлюбі квартири, не давала згоди на реєстрацію позивачки у цій квартирі, крім того ОСОБА_4 давав згоду на тимчасову реєстрацію дружини сина у своїй квартирі, так як молодому подружжю не було де жити, Угода про тимчасове проживання сім'ї сина у належній відповідачам квартирі стосувалася як невістки, так і сина. Так як на даний час реєстрація позивачки у належній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартирі перешкоджає останнім здійснювати своє право власності, то останні просили зобов'язати відділ громадянства, паспортної та міграційної служби при Києво-Святошинському РВ ГУ МВС України в Київській області скасувати реєстрацію ОСОБА_2 у спірній квартирі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні квартирою - відмовлено.

 Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

Зобов'язано відділ громадянства, паспортної та міграційної служби Києво-Святошинськогого РУ ГУ МВС України в Київській області скасувати реєстрацію ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 4 червня 2002 року ОСОБА_8 набув права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 49). На час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (а.с. 48). Отже, відповідно до вимог ст. 22 КПІС України, що діяв на час укладення вказаного договору обоє з подружжя мають рівні права на вказану квартиру.

Судом також встановлено, що після одруження 27 серпня 2005 року сина власників квартири з позивачкою ОСОБА_2 батьки дозволили сім'ї сина проживати у належній їм на праві власності квартири. За згодою одного з співвласників, а саме ОСОБА_4 позивачку було зареєстровано у квартирі (а.с. 186). Проте другий співвласник квартири - ОСОБА_6, - згоди на реєстрацію позивачки у квартирі не давала, хоч законодавством передбачено необхідність такої згоди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у молодого подружжя народився син ОСОБА_7, який також був зареєстрований у цій квартирі. У липні 2007 року позивачка ОСОБА_2, та ОСОБА_6 припинили подружні відносини, позивачка з їх сином переїхала на проживання до своїх батьків у м. Васильків.

4 березня 2008 року за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 розірвано.

Право члена сім'ї власника житлового будинку (квартири), який не є співвласником, на користування цим будинком (квартирою) відповідно до ст. 156 ЖК обумовлене наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у даному будинку (квартирі).

Відмовляючи у позові, суд вважав, що доводи позивачки про вселення її до квартири відповідачів та посилання на те, що вона набула права користування квартирою власників ОСОБА_6 є безпідставними, спростовуються матеріалами справи.

 Разом з тим суд прийшов до висновку про доведеність, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК зустрічного позову.

Судом було встановлено, що позивачка зареєстрована у належній на праві власності двом відповідачам квартирі, лише за письмовою заявою одного із співвласників, співвласник ОСОБА_5 такої згоди на реєстрацію не давала, тому реєстрацію позивачки у квартирі відповідачів суд скасував.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону,

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка була вселена до спірної квартири, як член сім'ї члена власника квартири, не можуть бути підставами для скасування рішення, оскільки докази про те, що вона вселялася до квартири тимчасово, без письмової згоди співвласника ОСОБА_5 спростовані не були.

За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-315, 317 та 319 ЦПК

України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2008 року - залишити без змін,

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України,