Справа № 22-99/2009 р.
Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
Апеляційний суд
Запорізької області
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
12 лютого 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
Суддів: Давискиби Н.Ф., Боевої В.В.
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа територіальна громада м. Бердянська в особі Бердянської міської ради про усунення порушень прав землекористувача, поновлення меж земельної ділянки, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно, встановлення земельного сервітуту,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2007 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В позовній заяві зазначав, що йому належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 320 кв. м. Для покращення своїх житлових та побутових умов самочинно збудував літню кухню з мансандрою. З цих підстав просив визнати право власності на самочинне будівництво на літню кухню поАДРЕСА_1.
Не погоджуючись з позовом, ОСОБА_3 в травні 2007 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод прав землекористувача, поновлення меж земельної ділянки. В позовній заяві зазначала, що вона на підставі договору дарування є власником житлового будинку АДРЕСА_2 та їй перейшло право користування земельною ділянкою площею 308, 87 кв. м. Власником сусіднього будинку є ОСОБА_6 У вересні 2004 року відповідачем самочинно був знесений паркан, який проходить на межі, що розділяє їх земельні ділянки. Новий паркан , який він встановив, знаходиться на її земельній ділянці. В ході приватизації земельної ділянки відповідача були визначені конкретні розміри і межі вказаної ділянки. Вважає, що межа, що розділяє ці земельні ділянки повинна бути відновлена відповідно до межі, визначеній в державному акті про право приватної власності на землю. З цих підстав просила усунути порушення прав землекористувача, поновити межі земельної ділянки.
У травні 2007 року ОСОБА_43вернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно, встановлення земельного сервітуту. В позовній заяві зазначав, що відповідачем самовільно споруджена арка в своєму дворі, одна сторона якої спирається на його будинок, чим значно збільшене навантаження на дах будинку № 16. Крім того, відповідачем самовільно уздовж задньої стіни будинку № 16 висаджені кущі винограду на відстані від будинку всього 20 см. Через це, стіни його будинку постійно мокрі, оскільки ОСОБА_2 поливає свій виноград. З цих підстав, просив усунути перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно, встановити земельний сервітут.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_43адоволені. Поновлено межу між земельними ділянками домоволодіння АДРЕСА_2 та домоволодіння АДРЕСА_1 по межі визначеною державним актом про право власності на землю на ім'я ОСОБА_5 від 31.10.1997 року і зазначеною згідно експертизи на абрісі № 2. Усунено перешкоди для ОСОБА_4 у здійсненні права користування та розпорядження частиною домоволодіння АДРЕСА_3, зобов'язавши ОСОБА_2 знести самовільно встановлену у дворі свого будинку металеву арку, яка кріпиться до будинку ОСОБА_4 та знести виноградні кущі насаджені попід будинком ОСОБА_4 Встановлено для ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_53емельний сервітут для обслуговування і проведення ремонту будинку АДРЕСА_3, встановлення риштувань та складування будматеріалів на ділянці, що належить ОСОБА_5 і розташована за адресою АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Згідно позовної заяви ОСОБА_2 від 26.03.2007 року (а. с. 1-2), позивач, окрім позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, також просив, посилаючись на положення статті 376 ЦК України, визнати за ним право власності на самочинне збудоване нерухоме майно - на літню кухню з мансандрою, розташовані за цією ж адресою.
Проте, з тексту оскаржуваного рішення видно, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва - на літню кухню з мансандрою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, фактично розглянув не всі вимоги, оскільки в судовому засіданні не дослідив обставин щодо самочинно збудованого майна, не встановив відповідних правовідносин та не зазначив, з яких підстав відмовляє позивачеві у визнанні за ним права власності на самочинне нерухоме майно - з огляду на положення ст. 376 ЦК України, на яку ОСОБА_2 посилався як на правову норму, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.
Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України та положенням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 26.12.1976 р. „Про судове рішення", оскільки законним і обґрунтованим є рішення суду, ухвалене за умов дотримання норм процесуального права, повної і всебічної перевірки обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які досліджені в судовому засіданні та правильного застосування норм матеріального права.
Цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
При розгляді цієї справи суд першої інстанції також допустив і інші порушення норм процесуального права.
Як видно з позовної заяви ОСОБА_2 (а. с. 1) та зустрічного позову ОСОБА_3 (а. с. 42), має місце спір щодо встановлення межових знаків і порядку користування земельною ділянкою, розташованою між будинками № 12 та АДРЕСА_1.
З зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності та встановлення земельного сервітуту (а. с. 47-48) видно, що заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги стосуються наявності перешкод в користування жилим будинком АДРЕСА_3 в м. Запоріжжі.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 123 ЦПК України, прийнявши до провадження у якості зустрічного позову позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і об'єднавши ці позови в одне провадження, оскільки частиною 2 цієї статті передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного задоволення може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Крім того, слід зазначити, що судом першої інстанції в основу судового рішення покладено заключения судової землевпорядної експертизи від 22.07.2008 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи (а. с. 117-123), судова землевпорядна експертиза, проведена інженером-землевпорядником Бердянської міжрайонної регіональної філії Державного підприємства „Укрспецзем" не відповідає вимогам закону, зокрема, Закону України „Про судову експертизу" та виконана всупереч положенням п. п. 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року.
За таких обставин судове рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, воно підлягає скасуванню, а справа — поверненню на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2008 року по цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.