Справа 22-1270\09

Категорія 20

головуючий в суді 1 інстанції Коваленко А.В.

доповідач Орловська Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року травня місяця 05 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі

Головуючого Орловської Н. В.

Суддів Майданіка В.В.

Кутурланової О. В. При секретарі Устіменко Т.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи приватне мале підприємство «Агротехпромсервіс», Білозерська районна державна адміністрація про визнання дійсним договору купівлі - продажу, визнання права власності на нерухоме майно, та зустрічним позовом приватного малого підприємства «Агротехсервіс» до ОСОБА_3, тертя особа Станіславська січьська рада Білозерського району Херсонської області про визнання права власності на об’єкт нерухомості.

Встановила:

20 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, треті особи приватне мале підприємство «Агротехпромсервіс», Білозерська районна державна адміністрація про визнання дійсним договору купівлі - продажу, визнання права власності на нерухоме майно.

Позивач зазначив, що за договором купівлі продажу від 15 червня 2007р. він придбав у власність об ‘єкт нерухомості.молочний блок літ. «И», що належав ТОВ «Лиман» від імені якого діяв ліквідатор Марченко С. А., і не був посвідчений нотаріально. Оскільки договір нотаріально посвідчений не був, а ним повністю сплачені визначена сторонами ціна предмету продажу, просив визнати дійсним письмово укладений договір та визнати за ним право власності на придбане нерухоме майно.

В ході розгляду справи Приватне мале підприємство «Агропромтехсервіс звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, тертя особа Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання права власності на об’єкт нерухомості, вказуючи, що спірне майно належить йому згідно договору, купівлі - продажу від 21.01.1991р., укчаденого між Агрофірмою «Лиман» і МП «Агропромтехсервіс», правонаступником якого він є, а тому на момент укладання договору з ОСОБА_5, ТОВ «Лиман» власником спірного майна не був.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2009р. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і ПМП «Агротехпромсервіс» відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на неналежну оцінку доказів, щодо набуття ним прав власності на спірне майно і неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд безпідставно послався на ст. 335 ЦК України, тоді як вказане майно не с безхазяйним.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається і не заперечують сторони, що постановою господарського суху Херсонської області від 08 квітня 2004р. відкрита ліквідаційна процедура ТОВ «Лиман» у зв’язку з визнанням його банкрутом. Повноваження по здійсненню керівних функцій органів управляння товариством покладено на арбітражного керуючого Марченка С. О. в період з 08.04.2004 по 24.12.2007р. Повноваження ліквідатора припинились з часу виключення ТОВ «Лиман» з Єдиного державного реєстру підприємств та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором Білозерської РДА згідно запису від 10 січня 2008р. (а.с. 10, 12, 168).

Під час ліквідаційної процедури 15 червня 2007р. між ТОВ «Лиман», від імені якого діяв арбітражний керуючий, та ОСОБА_5 у простій письмовій формі укладено договір купівлі - продажу, предметом якого є молочного блоку літ. »И», розміщеного на території тваринницького комплексу № 2, який розташований поза межами населеного пункту за адресою: Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області.

Умовами останнього передбачено, що продавець взяв на себе зобов‘язання передати покупцю предмет продажу, а останній сплатити його ціну в розмірі 2494 грв. і в строк 10 банківський днів укласти договір у нотаріальній формі і підписати акт прийому - передачі, (а.с. 5). Умовами цього ж договору зазначено, що предмет продажу входить до ліквідаційної маси і належить на праві власності продавцю, хоча документ який підтверджує таке право продавця відсутній і сторонами суду наданий не був.

Як зазначено в матеріалах господарської справи, щодо об’єктів, внесених у ліквідаційну масу, право власності зокрема на предмет продажу визначено згідно інвентаризації, складеної матеріально відповідальними особами ТОВ «Лиман», тоді як технічні документи виготовлені на замовлення ліквідатора у 2005-2006р., а відомості про належну державну реєстрації прав власності на спірний об‘єкт нерухомості відсутній (ас. 173, 177).

Судом встановлено, що нотаріально зазначений договір сторонами посвідчений не був.

У відповідності до ч. 1 ст. 656, 657.662 ЦК України предметом договору купівлі продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору, або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі продажу нерухомого майна укладається у нотаріальній формі та підлягає державній реєстрації. Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором його приналежності та документи, стосовно товару які підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Угода про відчуження майна, яке підлягає державній реєстрації може бути посвідчена нотаріально згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» за умови надання документу що підтверджує право власності на нерухоме майно.

Отже не міг бути посвідчений нотаріально договір купівлі - продажу від 15.06.2007р. стосовно нерухомого майна, яке не є об’єктом права власності продавця на час його укладання через відсутність у продавця, ТОВ «Лиман», документа про належність йому на праві власності предмета продажу - молочного блоку літ. «И», який, як визнано сторонами та встановлено судом, є об‘єктом нерухомості.

Таким чином, у відповідності до ч.2 ст. 220 названого Кодексу суд може визнати дійсним договір, який на момент його укладання міг бути укладений сторонами з дотриманням вимог закону, зокрема і у випадку коли одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Враховуючи викладене, а також те, що при розгляді даної справи ОСОБА_5 не надав суду доказів щодо наявності у продавця права власності на спірне нерухоме майно в момент укладання договору позбавлено можливості його нотаріального посвідчення, тоді як письмово викладена 15.06.2007р. домовленість сторін щодо продажу нерухомого майна згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним договором, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав визнання договору дійсним та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Позбавлені правового обгрунтування доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині рішення суду, оскільки не містять посилань на обставини та докази, які б спростовували висновки суду, а тому підстави для її задоволення та скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2009 р. в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.