Судове рішення #8886344

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ        

                                                                                                                                                                                                                             

14 квітня   2010 року                                                                          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:


головуючого - судді Адаменко О.Г.,

суддів - Павловської І.Г.,

Руснак А.П.,

при секретарі - Приходько Г.О.,  


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу   представника  ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення  Київського   районного  суду м. Сімферополя   АР Крим від 28 вересня  2009 року у  цивільній справі за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, Агропромислового  товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольське» про визнання права власності та виділення частки у натурі,

в с т а н о в и л а.

Позивачка звернулась до суду з позовом  до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, Агропромислового  товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольське» про визнання права власності та виділення  частки в натурі у вигляді 1/8 частки сараю під літерою «В»,  та сараю літерою  «Г» за адресою  -   АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що  вона разом з батьками в 1999 року приватизувала квартиру АДРЕСА_1.  Однак у приватизацію не ввійшли допоміжні приміщення - побудований у 1970 році батьком сарай літерою «Г», який примикав до 1/8 частини сараю  літерою «В», яким вони також користувалися. Зазначені сараї разом з будинком були  інвентаризовані  у 1995 році органом БТІ,  та є  у інвентаризаційній справі, однак помилково не вказані у свідоцтві про приватизацію.   Позивачка посилалась на  те, що  правовстановлюючих документів  на спірні сараї  вона не має, тому не може вільно розпоряджатися допоміжними до квартири приміщеннями. Разом з тим,  заперечень  з боку відповідачів  проти  задоволення  позову немає,  тому просила  визнати за нею право власності на сарай літерою «Г» у цілому, та на  1/8 частку сараю літерою ««В»  з виділом у натурі, розташованих  за адресою  -  АДРЕСА_1.

 Рішенням Київського  районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 вересня 2009 року  у задоволенні позову  відмовлено.        

 В апеляційній скарзі представник  ОСОБА_5 – ОСОБА_6   просить  скасувати  рішення суду та постановити  нове, яким задовольнити   позовні вимоги у повному обсязі,   посилаючись на неправильне застосування  судом першої інстанції  норм матеріального права,   неповно з’ясування та невідповідність висновків  обставинам справи.    

      Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явились до суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає  її такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з  наступних підстав.

 Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і  обґрунтованість  рішення  суду  першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач всупереч частині 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК)  не надав суду доказів  належності спірних сараїв як допоміжних приміщень до будинкуАДРЕСА_1.

         З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, оскільки вони суперечать вимогам матеріального права, фактичним обставинам справи.  

    Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами 28 жовтня 1999 року позивачкою разом з батьками була приватизована квартира АДРЕСА_1( а. с.8). Згідно інвентаризаційної справи, та схеми до неї  на час приватизації зазначений будинок складався з восьми квартир, та  знаходився на  земельній ділянці розміром 390кв.м., на якій також розташовані сараї – літера « В» розміром 74,5кв.м., літера «Г» - розміром 14кв.м., та літера «Д» ( а.с.76- 82). Згідно довідки  КРП «СМБРТІ»  на час розгляду справи право власності на спірне майно – сараї літери «В,Г» не зареєстроване ні за якою особою ( а. с. 47), відповідачами право власності  позивачки -  не заперечувалося у процесі судового розгляду.

Відповідно до статті  10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»  власники приватизованих квартир є співвласниками допоміжних приміщень будинку, які передаються у власність квартиронаймачів і окремо приватизації не підлягають.  

 Рішенням Конституційного Суду від 02.03.2004р. № 4-рп/2004р. за справою               № 1-2/2004 визначено, що підсобні приміщення передаються безоплатно у власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир.  

     Таким чином, наявними доказами підтверджується, що  спірні будови  є приналежністю до приватної квартири позивача, тому також  належать їй на праві власності.

    Що стосується до позовних вимог про виділ 1/8 частки сараю літерою «В» в натурі, то підстав для їх задоволення не має, оскільки позивачкою не надані  суду варіанти такого виділу.

 Згідно статті  309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування матеріального   права.  

Оскільки суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи, та не надав належної оцінки наявним у справі доказам, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення  про часткове задоволення  позову згідно частини  2 статті  314 ЦПК України.

   

З урахуванням наведеного, керуючись   статтями 303, 304, 307, 309, 313- 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,  

в и р і ш и л а.                                          

                                                         

  Апеляційну скаргу   представника  ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення  Київського   районного  суду м. Сімферополя   АР Крим від 28 вересня  2009 року задовольнити частково.

Рішення  Київського   районного  суду м. Сімферополя   АР Крим від 28 вересня  2009 року  скасувати  і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5  задовольнити частково.

Визнати  за ОСОБА_5 право власності  на 1/8 частку сараю літера «В», та сарай літерою  «Г» у цілому, розташованих  за юридичною адресою -           АДРЕСА_1.

В іншій  частині  позову – відмовити.

  Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення  і може бути оскаржено  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.  

 

Судді:                                                                                        

 

                                                                                                   

 

Справа № 22-ц-1172/2010  Головуючий у першій інстанції  -      Кукта М.В.

Доповідач                                    -        Павловська І.Г..

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація