Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 14 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Адаменко О.Г.,
суддів - Руснак А.П.,
Павловської І.Г.,
при секретарі - Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування Джанкойської міської ради, про зобов’язання усунути порушення права власності приватної квартири, про вселення та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Джанкойського міськрайонного суду від 12 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а.
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та просив зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1. Вказував, що відповідачі перешкоджають його проживанню, тому просив зобов’язати їх передати ключі від квартири, та вселити його, виселивши ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, АР Крим. В 1999 році відповідачі самовільно вселились у квартиру позивача, де зареєструвалися без його згоди. Позивач неодноразово намагався вселитися у свою квартиру, однак відповідачі його не впускають, забрали ключі від вхідних дверей.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 12 листопада 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про зобов’язання відповідачів усунути порушення в праві користування та розпорядження квартирою, про виселення, та вселення - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що судом не прийнято надані докази, неповно з’ясовані обставини справи, зроблені висновки, які їм не відповідають.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явились до суду, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані докази порушення його прав, оскільки юридична адреса будинку, де знаходиться належна йому на праві власності квартира – вул. Кримська,55/2 у м. Джанкой не зареєстрована у адресній системі міста Джанкой, іншу адресу позивач не вказав.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов висновків, які їм не відповідають, припустився порушень норм матеріального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
При апеляційному перегляді справи встановлено, і ці обставини не заперечуються сторонами, що позивач на праві власності має квартиру АДРЕСА_1, де він зареєстрований як мешканець. Довідкою КРП «БРТІ м. Джанкой» підтверджується та обставина, що до 24.03.03 цей будинок мав зазначену адресу, та на час розгляду справи адреса будинку змінилася на вул. Кримська,55/ Калиніна,2 ( а. с.228). Відповідачі, які раніше були членами сім’ї позивача, з 1999 року мешкають в його квартирі, та перешкоджають у розпорядженні і користуванні нею, оскільки не дають можливості поселиться там разом з новою родиною.
Відповідно до частини 1 статей 383, 391 Цивільного кодексу України ( далі ЦК) власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, заперечуючи проти проживання у власній квартирі особисто позивача, або інших осіб, відповідачі порушають його права, тому вони підлягають судовому захисту у межах заявлених вимог про усунення порушень в праві користування та розпорядження шляхом вселення.
Що стосується вимог про виселення відповідачів, то правових підстав для задоволення позову у цій частині немає.
Частиною 1 статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника будинку, які проживають разом з ним, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічні положення містяться також у частині 1 статті 405 ЦК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку ( квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила статті 162 ЖК України про платне користування жилим приміщенням.
Згідно частини 2 статті 405 ЦК член сім’ї власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік , якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Разом з тим, підстави виселення членів сім’ї ( колишніх членів сім’ї) власника будинку передбачені статтею 157, частиною 1 статті 116 ЖК України.
Таке виселення згідно із частиною 1 статті 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Ураховуючи те, що докази вселення у спірну квартиру не в установленому законом порядку відсутні, відповідачі набули права і обов’язки, передбачені статтею 156 ЖК України, тому захист права власності позивача в обраний ним спосіб шляхом задоволення негаторного позову, заявленого на підставі статті 391 ЦК України, не можна визнати обґрунтованим, оскільки підстави виселення членів сім’ї власника жилого будинку ( квартири) передбачені нормою статті 157 ЖК України та полягають у порушенні такими особами умов їх проживання й користування жилим приміщенням, що належить власнику.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи, та не дав належної оцінки наявним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову згідно частини 2 статті 314 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 12 листопада 2009 року задовольнити частково.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 12 листопада 2009 року
скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Усунути порушення в праві користування та розпорядження шляхом вселення ОСОБА_5 в квартиру № 11 за адресою вул. Кримська,55\ Калиніна,2 у м. Джанкой АР Крим.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
Справа № 22-ц-1804/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Кутанова Г.М.
Доповідач - Павловська І.Г.