ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" липня 2007 р. Справа № 20/5469-А
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Гаврилюк Т.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача:Андрійчук А.Б. - керівник
розглянувши апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Хмельницький
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "09" листопада 2006 р. у справі
за заявою Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Хмельницький
до Державного підприємства дослідного господарства "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції, с. Пирогівці Хмельницького району
про стягнення 4151,61 грн. за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Хмельницької області від 09.11.06 року у справі № 20/5469-А в позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства дослідного господарства "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції про стягнення 4151,61 грн. за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги - задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні постанови допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема, скаржник вказав, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив 1 робочого місця для працевлаштування інваліда і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця.
Також позивач вказав, що відповідач не виконав вимоги п.5.14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою. КМУ від 03.05.1995 року № 314, яким передбачено що підприємства інформують районний центр зайнятості та управління праці та соціального захисту населення про створення робочих місць для інвалідів, вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Крім того, скаржник вважає, що твердження відповідача про створення 4 робочих місць для працевлаштування інвалідів є безпідставним та не підтверджується належними доказами.
Також скаржник вказав, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів викладених в скарзі, вважають оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема відповідач вказав, що ДПДГ "Зоря" створено 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, на трьох робочих місцях працюють інваліди, а одне місце вакантне.
Також відповідач, зазначив, що покладення на підприємство обов'язку щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується покладенням на нього обов'язку їх працевлаштування.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ДПДГ «Зоря» у 2005 році становила 105 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від чисельності працюючих для відповідача становить 4 робочих місця.
Судом першої інстанції визначено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач створив 4 робочих місця для штатних працівників інвалідів, створених відповідно до 4% нормативу передбаченого ст. 19 вищевказаного Закону, однак колегія суддів з даним висновком не погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 30 січня 2006 року ДПДГ „Зоря" подало Хмельницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві за 2005 рік, в якому вказано, що середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу – 105, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцчях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – 4, фактично працевлаштованих за рік інвалідів – 3, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 3967грн.
На думку колегії суддів, у вказаному звіті відповідач зазначив про фактичну кількість місць, створених для працевлаштування інвалідів - 3 місця, та ту кількість, яку він мав створити у 2005 році відповідно до 4% нормативу - 4 місця. Лише зазначення у звіті кількості місць, які відповідач мав створити для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог чинного законодавства не може слугувати доказом саме створення такої кількості робочих місць.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Вказані у ч.1 статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органи не є безпосередніми роботодавцями інвалідів, а лише здійснюють функції, передбачені пунктами 11-13 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.95 р. №314 .
Працевлаштування інвалідів може здійснюватися органами працевлаштування , визначеними у ст. 18 Закону , лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця-інвалідів.
Підприємству належить створити робоче місце. Положенням про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.95 р. №314, пунктом 3 і 5 Положення передбачено , що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення визначено, що підприємства за власні кошти створюють робочі місця для інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватися праця інвалідів та інші обов'язки підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, Хмельницький районний центр зайнятості листом від 28.08.2006 року №19-02/523 повідомив, що ДПДГ «Зоря» в 2005 році не повідомляло Хмельницький центр зайнятості про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, звіти за формою №3-ПН не подавало.
Управління праці та соціального захисту населення (лист № 07-763 від 30.05.2006р.) повідомило, що відповідач інформацію щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не надав.
Апеляційна інстанція вважає, що працевлаштування інвалідів центром зайнятості на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів, а тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на господарство.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що ДПДГ «Зоря» було зобов'язано у 2005 році створити 4 робочі місця для працевлаштування інвалідів, проте працевлаштувало 3 особи. Тому, відповідно до ст.20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач мав сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце (1 місце) не зайняте інвалідом, тобто 3967 грн.
Крім того, колегія суддів не погоджується також з висновком місцевого господарського суду, щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення пені враховуючи наступне.
У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.
Враховуючи вищенаведене, на думку суддів колегії, що стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та пені є обґрунтованим.
Доводи скаржника підтверджуються вищезазначеним, матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з урахуванням викладених мотивів.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у зв’язку з невірним застосуванням норм матеріального права, місцевим господарським судом, постанова від 09.11.06 року у справі №20/5469-А підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача – задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п. 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову господарського суду Хмельницької області від 09 листопада 2006 року скасувати та прийняти нову постанову:
"Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції (с.Пироговці Хмельницької області, код 05453769) на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87, код 23565880) - 3967 грн. адміністративно-господарських санкцій та 184,61 грн. пені."
Видачу виконавчого документу доручити господарському суду Хмельницької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд