ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.06.2007  року                                                                      Справа № 14/71

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Медуниці О.Є.

суддів          Перлова Д.Ю.

Якушенко Р.Є.

Секретар судового засідання:           Михайличенко  Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача                                          Сиротенко С.Є., представник за довіреністю

№127 від 15.05.06;

від відповідача                                          Рубан І.В., представник за довіреністю

б/н від 06.03.07;

від відповідача                                          Тертичний В.А., представник за довіреністю

б/н від 06.03.07;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу           Приватного підприємства

          „Дельта 2002”, м. Луганськ

          

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від          16.04.07 (підписано 19.04.07)

по справі          №14/71 (суддя – Лісовицький Є.А.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Мікрофарм”, м. Харків

до відповідача          Приватного підприємства

          „Дельта 2002”, м. Луганськ

про                                               стягнення пені 12323 грн. 84 коп.,

          розірвання договору та стягнення

          передплати 79140 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм” звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Дельта 2002” штрафу у зв’язку з простроченням поставки товару за договором від 22.02.06 №20/02 у розмірі 12323 грн. 84 коп. (а.с.2-4).

Заявою від 23.02.07 позивач доповнив позовні вимоги, просить розірвати договір від 22.02.06 №20/02 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм” та Приватним підприємством „Дельта 2002” у зв’язку з не поставкою продукції відповідачем, та стягнути з відповідача суму попередньої оплати, сплаченої на виконання зазначеного договору у розмірі 79140 грн. 00 коп. (а.с.27).

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.07 по справі №14/71 позов задоволено повністю, розірвано договір від 22.02.06 №20/02 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм” та Приватним підприємством „Дельта 2002”, стягнуто з Приватного підприємства „Дельта 2002”, м. Луганськ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм”, м. Харків, пеню в сумі 12323 грн. 84 коп., передплату в сумі 79140 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 999 грн. 64 коп. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу 118 грн. 00 коп.

З посиланням на приписи ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст.ст.526, 530, ч.2 ст.651, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач не виконав взяте на себе зобов’язання – не поставив товар у визначений договором строк, після отримання передплати за договором №20/02 від 22.02.06.

Суд першої інстанції не погодився із відповідачем щодо настання форс – мажорних обставин, оскільки свідоцтво про настання форс – мажорних обставин №46 від 14.03.07 має посилання на лист державного органу, датований 24.09.04, тобто який вже півтора роки існував не день укладення договору №20/02 від 22.02.06. З урахуванням постанови Уряду Російської Федерації від 08.05.1996 №563 та постанови Уряду Російської Федерації від 09.12.1999 №1368, особливий порядок експорту Хладону -11 діє з – 01.03.2000.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що відповідач намагався виконати своє зобов’язання за допомогою суб’єкта, ліцензія та дозвіл якого був зупинений.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - Приватне підприємство „Дельта 2002”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 27.04.07, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на порушення норм процесуального права; неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм”, надав відзив від 19.05.07 б/н, яким проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 16.04.07 у справі №14/71 без змін.

Розпорядженням від 04.05.07 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства „Дельта 2002”, м. Луганськ, від 27.04.07 на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.07 по справі №14/71 призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Лазненко Л.Л., Перлов Д.Ю. – судді.

У зв’язку з відпусткою судді Лазненко Л.Л., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 23.05.07 у справі №14/71, її виключено зі складу колегії суддів та введено до складу колегії суддю Іноземцеву Л.В.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.06.07 у справі №14/71 у зв’язку з відпусткою судді Іноземцевої Л.В., її виключено зі складу колегії суддів та введено до складу колегії суддю Якушенко Р.Є.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

20.02.06 між сторонами було укладено договір N20/02 (далі - Договір), згідно якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу, а позивач прийняти та сплатити товар відповідно додатку №1 до нього (а.с.12-14).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк поставки товару, його ціна, номенклатура та графік попередньої оплати (повної або часткової) товару визначений додатком N1 до договору, який є його невід'ємною частиною (а.с.15).

Позивач перерахував відповідачу на виконання умов договору:

- платіжним дорученням №7891 від 22.02.06 перший платіж у сумі 20000 грн. (а.с.16);

- платіжним дорученням №160 від 21.04.06 оплату за першу партію товару у сумі 179140 грн. (а.с.17).

Згідно з додатком №1 до договору (а.с.15) залишок вартості першої партії товару в сумі 88000 грн. позивач мав перерахувати протягом 3-х календарних днів з часу поставки товару.

Отже, 21.04.06 є днем надходження коштів на рахунок відповідача, що підтверджується листом ЛФ ЗАТ КБ „Приватбанк” від 14.03.07 №Р16000016000/2043 (а.с.42), тому закінчення 15-денного строку поставки припадає на 06.05.06.

Відповідач зобов'язання, передбачені договором, в зазначений строк не виконав.

Відповідач наполягає на наявності форс – мажорних обставин, внаслідок яких ним не було виконано зобов’язання по укладеній угоді та зазначає, що у зв'язку з виконанням договору №20/02 від 22.02.2006 р. у нього виникли обставини непереборної сили, оскільки “в зв'язку зі зміною в Російській Федерації правил експорту Хладону -11 відповідно до міжнародних домовленостей (Монреальський протокол), отримані ТОВ “Фірма МеталлХимСнаб” дозволи і ліцензії втратили силу... За таких обставин постачання Хладону-11 на територію України стало неможливим... При виникненні таких обставин ТОВ “Фірма МеталлХимСнаб” повідомило відповідача листом від 21.06.06 №47”.

Відповідач посилається на розділ 9 договору №20/02 від 22.02.06, яким передбачено, що у разі виникнення обставин, перешкоджаючих виконанню сторонами своїх обов’язків за даним договором, а саме: пожежа, вплив стихії, війни, воєнні дії будь – якого характеру, блокади, заборона експорту або імпорту або інших, незалежних від сторін обставин, строк дії даного Договору продовжується на період дії обставин непереборної сили.

Сторона, для якої виникла неможливість виконання своїх зобов’язань згідно даного Договору, зобов’язується невідкладно (не пізніше 10 днів) повідомити другу сторону відносно початку та припинення дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню контрактних зобов’язань, надавши при цьому свідоцтво Торгово – промислової палати країни у якій виникли такі обставини.     

Стаття 218 Господарського кодексу України передбачає, що підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

... У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

На виконання умов договору N20/02 укладеного між ТОВ „Мікрофарм” та ПП „Дельта 2002”, відповідачем було укладено договір №4 від 20.02.06 на постачання Хладону-11 в кількості 12 тон з російським ТОВ „Фірма „МеталлХимСнаб”.

ТОВ „Фірма „МеталлХимСнаб” листом від 21.06.06 №47 повідомила, що „...У зв’язку із забороною вивозу Хладону-11 із Росії, необхідно отримання спеціального дозволу на вивіз даної продукції, нами був отриманий такий дозвіл на вивіз. Але у зв’язку зі зміною відносно отримання спеціального дозволу на експорт на Україну, дія старого дозволу була призупинена та анульована с 28.04.06...” (а.с.81).

На виконання умов договору відповідач надіслав позивачу лист від 30.06.06 №77, в якому зазначив, зокрема, що з введенням нових правил відносно отримання спеціального дозволу на експорт в Україну, дія старого дозволу зупинена (а.с.23).

16.11.06 позивач (факс від 16.11.06 №127 – а.с.53) звернувся до відповідача з вимогою поставити товар або повернути грошові кошти, оскільки відповідач не виконував свої зобов’язання за договором на протязі шести з половиною місяців.

Як свідчать матеріали справи, відповідач повернув позивачу грошові кошти на загальну суму 120000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.07.06 №840 на суму 50000 грн. (а.с.18), платіжним дорученням від 07.08.06 №845 на суму 50000 грн. (а.с.19), платіжним дорученням від 17.11.06 №993 на суму 10000 грн. (а.с.20), платіжним дорученням від 01.12.06. №1027 на суму 3000 грн. (а.с.20), платіжним дорученням від 11.12.06 №1039 на суму 2000 грн. (а.с.21), платіжним дорученням від 08.02.07 №66 на суму 300 грн. (а.с.36), платіжним дорученням від 16.02.07 №75 на суму 2000 грн. (а.с.35).

На підтвердження форс – мажорних обставин відповідач надав свідоцтво Луганської регіональної торгово – промислової палати від 14.03.07 №46 (а.с.74-76).

Судова колегія не приймає до уваги дане свідоцтво, оскільки в ньому не повідомляються будь – які факти, що мають значення для справи, а дається правовий аналіз ситуації, що склалася по даному спору. Даний аналіз є правом і обов’язком суду, що розглядає справу.

Судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції, що обставини, на які посилається відповідач, не є надзвичайними, оскільки нормативні документи Уряду Російської Федерації, на які він посилається як на доказ наявності форс – мажорних обставин, були прийняті задовго до укладення сторонами договору.

Так, наказ Федеральної служби з екологічного, технологічного та атомного надзору №101 був прийнятий 24.09.2004, постановами Уряду Російської Федерації від 08.05.1996 №562 та від 09.12.1999 №1368 особливий порядок експорту з Російської Федерації Хладону-11 введено з 01 березня 2000 року.

Також, відповідач надав на підтвердження факту заборони ввезення на територію України озономістких речовин, в тому числі трихлорфторметану (Хладону-11) відповідь Державної екологічної інспекції при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища, з якої вбачається, що ”...у даний час ввезення/вивезення вищезазначеної речовини на територію України регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.02 №624 „Про посилання державного регулювання стосовно ввезення в Україну та вивезення з України озоноруйнівних речовин” (див. п.6 додатку до листа від 21.06.07).

Отже зазначений нормативний акт також мав бути відомий відповідачу

задовго до укладення договору сторонами.

Отже, наявність форс – мажорних обставин відповідач документально не підтвердив, відповідач не довів наявності заборони експорту або імпорту, безпідставно пов’язав виконання договору тільки з одним експортером, що не було обумовлено договором.

Матеріалами, наданими позивачем доведено можливість виконання договорів з поставки Хладону-11 (див. лист позивача від 21.065.07).

Згідно п.6.2 договору продавець (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) штраф в розмірі облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день прострочення.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний вид неустойки  фактично є не штрафом, а пенею.

Сума непоставленого товару – 280000 грн. згідно додатку №1 договору.

Враховуючи день надходження коштів за першу партію товару в сумі 179140 грн. – 21.04.06, закінчення 15-денного строку поставки – 06.05.06, об’єм відповідальності продавця згідно п.6.2 договору, ст.232 Господарського кодексу України  та ставки НБУ протягом строку прострочення (з 07.05.06 – 09.06.06 – 9,5%, з 10.06.06 – 07.11.06 – 8,5%) визначено судом першої інстанції вірно, складає суму 12323 грн. 84 грн.

Розмір пені (штрафу), її розрахунок відповідачем не оспорюється.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені у зв’язку з простроченням в поставки товару за договором від 22.02.06 №20/02 у розмірі 12323 грн. 84 коп. є обґрунтованим.  

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково прийняв доповнення позивача позовних вимог за заявою від 23.02.07 щодо розірвання договору №20/02 від 22.02.06 і стягнення передплати в сумі 79140 грн., оскільки вимоги позивача не є збільшенням кількісних показників , у яких виражається позовна вимога, а є новими вимогами.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог...

Зміна предмета позову означає зміну матеріально - правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача (ч.2 п.3.7 роз’яснень „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 №02-5/289, із змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, вимогою позивача в первісному позові була вимога про стягнення з відповідача штрафу у зв’язку з простроченням поставки товару за договором від 22.02.06 №20/02 у розмірі 12323 грн. 84 коп. (а.с.2-4).

Отже, предметом первісного позову є відповідальність по договору – стягнення пені, підставою – є невиконання строків по договору, тобто позивач захищає свої права на підставі договору.

Заявою від 23.02.07 про доповнення позовних вимог, позивач просить розірвати договір від 22.02.06 №20/02 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм” та Приватним підприємством „Дельта 2002” у зв’язку з не поставкою продукції відповідачем, стягнути з відповідача суму попередньої оплати, сплаченої на виконання зазначеного договору у розмірі 79140 грн. 00 коп. (а.с.27).

Предметом доповнень є розірвання договору, застосування наслідків розірвання – стягнення передплати, а підставою – втратою інтересу до договору в результаті його невиконання.

 

Отже, позивач, з одного боку, просить захисту у суда базуючи свої вимоги на договорі, а з другого доводить втрату інтересу та вимагає його розірвати.

Судова колегія вважає, що заявою від 23.02.07 позивач змінив предмет і підстави позову, що протирічить ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП „Дельта 2002” на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.07 у справі №14/71 підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення - скасуванню частково в частині задоволення вимог позивача про розірвання договору від 22.02.06 №20/02 та стягнення передплати в сумі 79140 грн., в решті рішення господарського суду Луганської області щодо стягнення пені в сумі 12323 грн. 64 коп. залишається без змін.

Позивач може захистити своє право за вимогами про розірвання договору і стягнення передплати подавши окремий позов.

Судові витрати щодо сплати державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення, понесені сторонами при зверненні з позовом та апеляційною скаргою, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог (ст.49 Господарського процесуального кодексу України.)

За згодою представників сторін присутніх у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Дельта 2002”,            м. Луганськ, від 27.04.07 на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.07 у справі №14/71 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.04.07 у справі №14/71 скасувати частково в частині задоволення вимог позивача про розірвання договору  від 22.02.06 №20/02 та  стягнення передплати в сумі 79140 грн.

3. В решті рішення господарського суду Луганської області щодо стягнення пені в сумі 12323 грн. 64 коп. залишити без змін.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм", Луганська область, м. Харків, вул. Шевченко, 20, код ЄДРПОУ 21257625, із державного бюджету суму державного мита у сумі 876 грн. 40 коп. сплаченого за квитанцією №31 від 22.02.07, яка знаходиться в матеріалах справи.

Підставою повернення є дана постанова завірена гербовою печаткою суду.

5. Судові витрати за подання апеляційної скарги розподілити пропорційно:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікрофарм", Луганська область, м. Харків, вул. Шевченко, 20, код ЄДРПОУ 21257625, на користь Приватного підприємства „Дельта 2002”, м. Луганськ, кв. Шевченко, 38”Б”, код ЕДРПОУ 31910539, витрати зі сплати державного мита в сумі 438 грн. 20 коп.  

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  О.Є. Медуниця

Суддя                                                                       Д.Ю. Перлов

Суддя                                                                      Р.Є. Якушенко