Справа № 22-Ц- 3808/2008 Головуючий в 1 інстанції Бойко М. Г.
Доповідач в 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Дьоміної О.О.,
суддів: Малорода О.І., Волохова Л.А.
при секретарі: Кахно І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 серпня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму житла, виселення з житлового будинку та стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, посилаючись на те, що у березні 2004 року його сім'я у складі трьох осіб переїхала на постійне місце проживання у село Чернин Таращанського району Київської області і з того ж часу стали проживати у житловому будинку його баби ОСОБА_4 на АДРЕСА_1, у якому він зареєстрований з 24 квітня 2004 року. ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_5, їхні на той час сусіди, знаючи, що вони не мають власного житла, запропонували їм з дружиною придбати у відповідачки належний їй житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2, оскільки їй (відповідачці) терміново потрібні були гроші для її сина з метою придбання квартири у м. Біла Церква, а тому вона просила якнайшвидше укласти з нею договір купівлі - продажу. Досягай згоди щодо ціни за вказаний житловий будинок відповідачки - 4000 грн.. Тоді ж відповідачка передала їм з дружиною у користування належний їй житловий будинок на АДРЕСА_2 і з серпня 2004 року до сьогодні його сім'я проживає у цьому будинку, а дружина у ньому з 24 вересня 2004 року також зареєстрована. Оскільки він на день укладення вказаного договору не мав 4000 грн., щоб заплатити відповідачці за придбаний у неї житловий будинок, то домовився з нею, що заплатить їй ці кошти відразу,
як тільки зможе. Для цієї мети 21 березня 2005 року він за місцем своєї роботи до СВК «Мир» с. Чернин, подав заяву про виплату йому 4000 грн. для придбання житлового будинку, які отримав 22 березня 2005 року та відразу передав чоловікові відповідачки. Відповідачка та її чоловік не заперечують даного факту. Оскільки відповідачка на даний час відмовляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі - продажу, він вимушений звертатися до суду з даною позовною заявою.
ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що по АДРЕСА_2 розташований житловий будинок який належить їй на праві власності, що підтверджується договором дарування домоволодіння від 18.06.1998 року і зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 1 а реєстровим № 244. Знаючи про те, що вона у вказаному житловому будинку не проживає, оскільки має інше житло по АДРЕСА_3
В липні місяці 2004 року ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням надати йому та членам його сім'ї - дружині ОСОБА_6, дочці дружини ОСОБА_7 для проживання вказаний житловий будинок, - іншим чином заключити з ним договір найму жилого приміщення. Між ними в усній формі була досягнута домовленість про те, що вона надає ОСОБА_2 будинок по вул. АДРЕСА_2 для проживання з усіма наявними в ньому предметами побутового вжитку (холодильник, телевізор, диван, ліжка, інше) та використанням для його власних потреб земельної ділянки розміром 0, 60 га, яка розташована біля будинку терміном на 2 роки з помісячною платою за проживання в розмірі 200, 00 грн., на загальну суму 4800, 00 грн. Весною 2005 року ОСОБА_2 частково сплатив їй грошові кошти в сумі 4000, 00 грн., за проживання у зазначеному житловому линку, - іншим чином фактична оплата по договору найму була здійснена ним за період серпень 2004 року по квітень 2006 року (за 20 місяців). На даний час, а саме станом на 01 серпня 2008 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість по договору найму жилого приміщення в сумі 5600 грн. (9600 грн. слід було сплатити за 4 роки, а саме з 01.08.2004 року по 01.08.2008 року 200, 00 грн. х 48 місяців - 4000, 00 грн., фактично сплачено). Вона неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з проханням погасити заборгованість по договору найму жилого приміщення, або звільнити (виселитися) із займаного приміщення. Реакція ОСОБА_2 на її прохання щодо погашення боргу її дуже здивувала, оскільки проживши у вказаному житловому будинку 4 роки ОСОБА_2 чомусь вирішив, що він набув право власності на вказаний житловий будинок. В зв'язку з цим вона просить суд розірвати договір найму житла укладеного між нею та ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_2 з виселенням ОСОБА_2, та членів його сімї, - дружини ОСОБА_6, дочки дружини ОСОБА_7 із займаного житлового будинку без надання іншого житла, а також стягнути з нього заборгованість по договору найму жилого приміщення в сумі 5600 грн.
Рішенням Білоцерківського Таращанського районного суду Київської області від 05 серпня 2008 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просила змінити рішення суду першої інстанції, задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 18.06.1998 року, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 244.
ОСОБА_2 вселився у спірний житловий будинок, в якому він та члени його сім'ї - дружина ОСОБА_6, дочка дружини ОСОБА_7 стали проживати з серпня 2004 року і проживають в ньому на даний час.
21 березня 2005 року позивач за місцем своєї роботи до СВК «Мир» с Чернин, подав заяву про виплату йому 4000 грн., які отримав 22 березня 2005 року та відразу передав чоловікові відповідачки, не взявши про це ніякої розписки.
Відповідачка не заперечувала факт отримання 22 березня 2005 року від ОСОБА_2. грошей в сумі 4000 грн., однак вважала, що між ними в усній формі була досягнута домовленість про надання належного їй житлового будинку в найм з оплатою за місяць проживання 200 грн..
ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд, відмовляючи у в задоволенні позову ОСОБА_2 обгрунтовано дійшов висновку про те, що ним не надано доказів того, що сторони (позивач та відповідачка) письмово уклали договір купівлі-продажу спірного житлового будинку в якому були б зазначені дата вчинення вказаного договору, сторони, предмет договору, не надано письмових доказів того, що між сторонами існувала домовленість щодо усіх істотних умов договору (вартості будинку, моменту передачі права власності та інш.), а також не надав доказів того, що
відповідачка ухилялася від нотаріального посвідчення договору (письмові звернення, телеграми, тощо).
Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд також обгрунтовано зазначив про те, що доводи про укладення між сторонами договору найму житла не підтверджені належними доказами і не відповідають вимогам ст. 811, 218 ЦК України, так як зазначений договір у письмовій формі не укладався.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містять
За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційні скарги
підлягають відхиленню, так як їх доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 серпня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.