Справа № 22-ц-452- ф/2009  

Головуючий в першій інстанції суддя Самойлова О. В.

суддя-доповідач Притулгнко О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у М.Феодосії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів: Притуденко О.В.,

Пономаренко А.В.,

при секретарі Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Феодосійського казенного оптичного заводу, третя особа - Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії, про зарахування трудової діяльності до страхового стажу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 січня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення заборгованості по страховим внескам, зарахування трудової діяльності за час несплати страхових внесків в загальний страховий і трудовий стаж, відшкодування моральної шкоди.

Згодом позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. та визнати період його загального трудового стажу з 01 січня 2005 року по 07 травня 2007 року страховим стажем.

У позові зазначив, що з 01 липня 1998 року по 07 травня 2007 року він перебував з відповідачем в трудових відносинах, працював на різних посадах; звільнився у зв'язку з досягненням пенсійного віку. З заробітної плати з 01 січня 2005 року по 07 травня 2007 року відповідач нараховував та обчислював внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, але в установлені строки й в повному обсязі не сплачував ці внески територіальному органу Пенсійного фонду України.

Внаслідок невиконання відповідачем вимог закону щодо сплати страхових внесків, територіальний орган Пенсійного фонду України при обчисленні йому пенсії за віком призначив пенсію без урахування страхового стажу і заробітної плати за цей період.

Вважає, що зазначеними діями відповідача йому спричинена моральна шкода.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.34 Конституції України, ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 28 жовтня 2008 року позов в частині вимог ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості по страховим внескам та про зарахування періоду його трудової діяльності до страхового стажу залишений без розгляду.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 січня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 01 листопада 1998 року по 07 травня 2007 року працював у Феодосійському казенному оптичному заводі на різних посадах.

З 12 вересня 2007 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Феодосії позивачу була призначена пенсія за віком.

За повідомленням вказаного територіального органу ПФУ, розмір призначеної позивачу пенсії обчислений з урахуванням страхового стажу по 31 грудня 2004 року; період з з 01 січня 2005 року по 07 травня 2007 року до страхового стажу зарахований не був, оскільки Феодосійським казенним оптичним заводом за цей період страхові внески в сумі 17323, 82 грн. своєчасно не були сплачені до Пенсійного Фонду України.

З постанов Господарського суду АР Крим від 29 травня 2007 року по справі № 2-22/1307-2007А, від 10 червня 2008 року по справі № 2-16/208-2008А, ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2007 року по справі №2-22/1307-2007А вбачається, що заборгованість по сплаті страхових внесків за період з травня 2005 року по жовтень 2007 року була стягнута з відповідача на користь третьої особи на підставі вказаних рішень.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 № 1058-IY і спірні правовідносини фактично виникли з питання обчислення територіальним органом ПФУ страхового стажу, який згідно ч.2 ст.24 Закону обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на те, що відповідач не виконав перед ним, як особою, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, вимог закону щодо перерахування страхових внесків, навіть незважаючи на існування рішень господарського суду щодо стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії. Враховуючи ці обставини ОСОБА_3 вважає необгрунтованим висновок суду щодо відсутності правових підстав для стягнення компенсації моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч наведеній нормі закону, позивач не навів доказів наявності моральної шкоди, спричиненої з вини відповідача, обґрунтування її розміру.

За загальним правилом, встановленим ст. 1167 ЦК України, зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає з вини відповідача, і лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як застрахована особа, відповідно до ст.105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дії (бездіяльність) відповідача, як страхувальника, в звязку з порушенням своїх прав і законних інтересів чи створення перешкод для здійснення прав і законних інтересів, не оскаржував. Рішення територіального органу Пенсійного фонду України, який обчислював страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, позивачем також оскаржено не було (навіть й після того, як за рішеннями господарського суду з відповідача була стягнута заборгованість по страховим внескам).

Підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1172 ЦК України, частина 1 якої встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, матеріалами справи також не підтверджуються. Матеріали справи не містять будь-яких доказів спричинення позивачу моральної шкоди винними діями працівників відповідача під час виконання трудових обов'язків.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.