Справа №22ц-1623/08     Головуючий у першій інстанції Батченко О.В.

Категорія 30     Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Козаченка В. І.,

суддів:     Довжук Т.С., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,

за участю: прокурора Волкожа С.В., позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 та представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2008 р. за позовом ОСОБА_3 до УМВС України в Миколаївській області, Миколаївської міської ради та Державного казначейства України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

01 березня 2007 р. позивачка звернулась до суду з пізніше уточненим позовом, в якому зазначала, що вона проживала і була прописана в АДРЕСА_1. Проте 11 березня 2004 р. Центральний РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області незаконно анулював її реєстрацію в указаній квартирі, що було встановлено та визнано постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2005 p., а реєстрація позивачки за указаною адресою поновлена.

Внаслідок незаконного зняття її з реєстрацій в спірній квартирі вона втратила право на отримання іншого житла після знесення за рішенням Миколаївської міської ради вказаного будинку.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідачів на її користь 200800 грн. вартості однокімнатної квартири, право на отримання якої вона втратила через їх незаконні дії.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2008 р. в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням того ж суду від 26 травня 2008 р. з ОСОБА_3 в доход держави стягнуто 49 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені обставини, які сторонами не оспорюються:

•   -     з 22 квітня 1977 р. по 24 листопада 1988 р. позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 і проживала в спірній квартирі, де була прописана;

•   -     15 грудня 1995 р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7;

•   -      рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 1999 р. позивачка визнана такою, що втратила право користуватись квартирою АДРЕСА_1 (далі рішення від 24 травня 1999 p.);

•   -     рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 жовтня 2003 р. дозволено управлінню капітального будівництва, реконструкцій та ремонту разом з ГОВ „Констракши ЛТД" провести відселення мешканців з квартир АДРЕСА_1 в зв'язку з наступним знесенням цього будинку та відведенням звільненої земельної ділянки під забудову;

•   -     11 березня 2004 р. Центральний РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області анулював реєстрацію позивачки в указаній квартирі на підставі рішення суду від 24 травня 1999 р.;

-     19 березня 2004 р. ОСОБА_6 і ОСОБА_8
отримали Свідоцтво про право спільної часткової власності (кожному по 1/2) на спірну
квартиру в порядку приватизації, а 31 березня 2004 р. вони її за нотаріально посвідченим
договором продали ТОВ „Констракши ЛТД";

•   -     у вересні-жовтні 2005 р. будинок де знаходилась спірна квартира було знесено;

•   -     на підставі постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2005 р. реєстрація позивачки у спірній квартирі була поновлена.

Отже, на час поновлення реєстрації позивачки було чинним рішення суду про визнання її такою, що втратила право користуватись спірною квартирою, а будинок, в якому розміщувалась ця квартира, знесено у встановленому порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зв'язку з чим, посилання позивачки на поновлення реєстрації її місця проживання у спірній квартирі, тобто вже після знесення вказаного будинку, не може бути саме по собі підставою для визнання за нею права на отримання зазначеного нею відшкодування, оскільки судовим рішення від 24 травня 1999 р. вона визнана такою, що втратила право користуватись цією квартирою.

До того ж, Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 01 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Встановивши такі обставини справи та надавши їм правильну юридичну оцінку, місцевий суд ухвалив обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки ст. ст. 1166, 1173 ЦК України, на які посилалась позивачка, передбачають можливість відшкодування шкоди відповідачами лише при наявності їх вини.

В зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2008 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.