Справа №22ц-2049/08     Суддя першої інстанції Кваша С.В.

Категорія 33     Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Козаченка В.І.,

суддів:     Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Штапенко Ю.Д.,

за участю: прокурора Брезіцького B.C., позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 та представника відповідача Тицької Т.Г.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою Державного Казначейства України

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2008 р. за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державного Казначейства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, - УМВС України в Миколаївській області та Ленінський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИЛА:

12 квітня 2007 р. позивач звернувся до суду з пізніше уточненим позовом до Держави Україна в особі Державного Казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

В позові він зазначав, що 03 серпня 2003 р. Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області проти нього була порушена кримінальна справа по звинуваченню у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 191 ч. 5 КК України.

08 жовтня 2003 p., під час досудового слідства по вказаній справі, він був затриманий органами досудового слідства і поміщений до ізолятора тимчасового утримання, а після засудження - направлений для відбування покарання у вигляді позбавлення волі до ВК-83, де перебував до 27 грудня 2005 р.

Після неодноразових судових розглядів кримінальної справи по його звинуваченню, вона була направлена на додаткове розслідування, а потім постановою слідчого від 07 березня 2008 р. закрита з підстав, передбачених ст. ст. 130, 213 КПК України, за недоведеністю його участі у скоєнні вказаних злочинів.

Вважаючи дії працівників органів досудового слідства по його затриманню, триманню під вартою та в місцях позбавлення волі незаконними, оскільки це порушило його конституційне право на свободу та особисту недоторканість, позивач просив суд стягнути на відшкодування завданої йому моральної шкоди 980000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2008 р. позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Державного казначейства України на користь позивача 700000 грн. моральної шкоди.

В апеляційні скарзі представник Державного казначейства України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно до ст. 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 р. (з наступними змінами) (далі - Закон), питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Частиною 1 ст. 12 Закону встановлено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1,3,4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Крім того, п. 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 p., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 р. (з наступними змінами) (далі - Положення) визначено, що передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною 1 ст.13 Закону, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 ст. 12 Закону.

Якщо для з'ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з частиною 3 ст. 13 Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відшкодування моральної шкоди відповідно до частини 1 ст. 4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Крім того, відповідно до роз'яснень, викладених в ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. (з наступними змінами) при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Наказом Державного казначейства України від 04 лютого 2008 р. затверджено Порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також суду.

Таким чином, системний аналіз наведених вище нормативних актів вказує на те, що у справах про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відповідачами повинні виступати, поряд з Державним казначейством України, державні органи, які відповідно до п. 11 вказаного Положення, закривали провадження в справі, виносили виправдувальний вироку або закривали справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що всупереч таким вимогам процесуального права та ст. 33 ЦПК України, місцевий суд не залучив до участі в справі в якості співвідповідачів УМВС України в Миколаївській області та Ленінський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, хоча це мало суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, запросивши до участі у справі прокурора, суд першої інстанції не вирішив питання про те, в якому статусі прокурор приймає участь у справі.

За такого, посилання апелянта на вказані процесуальні порушення видаються обґрунтованими.

Згідно пункту 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Оскільки суттєві порушення місцевим судом вимог процесуального права вплинуло на правильність і законність вирішення спору, то судова колегія дійшла до висновку, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому суду необхідно усунути зазначені недоліки, встановити розміри мінімальної заробітної плати за періоди знаходження позивача в місцях позбавлення волі, дослідити причини незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності та засудження до позбавлення волі і, в залежності від наданих доказів, ухвалити рішення, яке відповідало б вимогам, зазначеним в п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311 - 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного Казначейства України задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2008 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.