Справа №22ц-2010 /07     Суддя першої інстанції Покотілова О.Г.

Категорія 46     Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Козаченка В.І.,

суддів:     Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.

при секретарі судового засідання Штапенко Ю.Д.,

за участю: позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 липня 2008 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної власності на житло та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

05 лютого 2008 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання спільним сумісним майном подружжя житлового будинку АДРЕСА_1 та легкового автомобіля НОМЕР_1.

В позові позивачка зазначала, що з 27 листопада 1998 р. вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду 06 грудня 2007 р.

За час спільного життя вони придбали указаний жилий будинок і названий легковий автомобіль, право власності на які зареєстровано лише на ОСОБА_3

Оскільки відповідач не бажає добровільно розділити вказане майно, то позивачка просила суд провести його поділ, виділивши їй при цьому половину будинку, та стягнувши з відповідача половину вартості вказаного автомобіля.

В свою чергу, 25 лютого 2008 р. відповідач подав зустрічний позов, вимагаючи включити до складу майна, яке підлягає поділу, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також інше майно побутового призначення на суму 13970 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 01 липня 2008 р. як первісний так і зустрічний позов задоволені частково.

За кожною із сторін визнано право власності на Уг частину спільно нажитого майна, зокрема: будинку АДРЕСА_1, однокімнатної квартири АДРЕСА_1, а також легкового автомобіля НОМЕР_1, 1991 року випуску.

Реальний поділ іншого майна сторін проведено наступним чином:

ОСОБА_2 виділено у власність: пральну машину - 2450 грн., набір корпусних меблів - 2200 грн., телевізор - 400 грн., пилосос - 400 грн., ковдру пухову - 220 грн., килим розміром 3x5 м - 200 грн., килим розміром 2x3 м - 150 грн., а всього - на суму 6020 грн.;

У власність ОСОБА_3 виділено: електронасос - 1500 грн., телевізор - 1500 грн., меблеву м'який куточок - 1950 грн., мікрохвильову піч - 1200 грн., а всього - на суму 6150 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 65 грн. грошової компенсації до рівності часток.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невірну оцінку доказів, оспорювала лише правильність поділу квартири. Тому просила рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні вимог відповідача про поділ квартири відмовити.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами і дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. ст. 60-71 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. В разі поділу такого майна, частка майна жінки та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи вбачається, що з 27 листопада 1998 р. по 16 грудня 2007 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Спільних дітей не мають.

За часу спільного проживання вони придбали майно, яке суд визначив до поділу, в тому числі й спірну квартиру.

За такого, місцевий суд обґрунтовано, ухвалив рішення про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності сторін, виходячи з рівності часток дружини та чоловіка, оскільки підстави для відступу від указаних засад не встановлені.

Посилання ОСОБА_4 на те, що спірна квартира була придбана лише за її власні кошти, отримані від продажу належної їй квартири АДРЕСА_2, спростовані наступним.

З договору купівлі-продажу, укладеному та посвідченому 25 вересня 2005 р. приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Цихоня В.А., вбачається, що в цей день позивачка купила за 4800 грн. зазначену квартиру у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

На час розгляду справи місцевим судом вказаний договір ніким не оспорений, а тому є дійсним. Водночас, згідно інформаційної довідки Первомайського МБТІ від 20 березня 2008 р. квартира в с.м.т. Криве Озеро, на продаж якої посилається позивачка, ще не продана і належить на праві приватної власності їй та її дочкам (ОСОБА_10 та ОСОБА_11) кожній по 1/3 частці. Ця обставина підтверджена позивачкою і в судовому засіданні апеляційного суду.

Інших належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували, що вказану квартиру позивачка придбала за власні кошти, вона суду не надала. В зв'язку з чим місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірної квартири придбана сторонами під час шлюбу. А тому поділив її між сторонами в рівних долях.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 липня 2008 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.