Справа № 22Ц- 1682/ 2008 р.     Суддя 1-ї інстанції:   Циганок В.Г.

Категорія -     Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущгнко О.І.

УХВАЛА

08 жовтня    2008 р.     Судова колегія судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:       Галущенка О.І.

суддів:     Колосовського С.Ю., Шолох З.Л.

при секретарі:    Фірсовій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою ЗАТ КБ  "ПриватБанк" ( далі - Банк ) на ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.05.2008 р,   постановлену    за

заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованності за кредитним договором у розмірі 4759 грн. 86 коп..

встановила:

14.05.2008 р. Банк звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованності за кредитним договором у розмірі 4759 грн. 86 коп.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.05.2008 р. постановлено про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали з посиланням на те, що висновки ухвали не відповідають вимогам закону та змісту заяви про видачу наказу.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя виходила з того, що заявником не надано письмової угоди на якій ґрунтується вимога про видачу судового наказу,

Крім того, суддя вважала, що така угода або її копія має бути надана суду у нотаріальній формі.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки його ухвалено без належного дотримання вимог судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, суд має видати судовий наказ, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Лише в тому випадку, коли з наданих матеріалів вбачається спір про право, у прийнятті заяви про видачу судового наказу, згідно з положеннями п.2 ч. 1 ст. 100 ЦПК України, має бути відмовлено.

З наданих матеріалів вбачається, що Банк заявив вимогу, яка витікає із заяви позичальника про надання кредиту у розмірі 3427 грн. 20 коп. та Умов надання споживчого кредиту, з якими позичальник ознайомився і своїм власноручним підписом засвідчив укладення кредитно-заставного договору.

Зазначені документи та дії боржника свідчать про наявність угоди, яка відповідно до положень ст. 207 ЦК України є письмовим правочином з якого у боржника виникли збов'язання щодо сплати боргу, а у кредитора право вимоги щодо його своєчасного повернення.

Так, за цим договором боржник зобов'язався щомісячними платежами здійснювати погашення процентів за користування кредитом та повернути кредит в термін зазначений в кредитному договорі

Внаслідок невиконання цих зобов'язань, виникла заборгованість до складу якої входить заборгованність по кредиту на суму 3427 грн. 20 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 680 грн. 50 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 575 грн. 75 коп., а також пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 76 грн. 41 коп.

Встановлене підтверджується письмовою угодою, укладеною боржником і уповноваженою особою Банку та підписом боржника про те, що він згоден з умовами угоди і ознайомлений з правилами надання банківських послуг та умовами кредитування.

Таким чином, надані матеріали свідчать про їх відповідність п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України та відсутність підстав, які унеможливлюють видачу судового наказу.

Посилання на необхідність надання суду нотаріально посвідченого договору кредиту не грунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки договір споживчого кредиту не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Суддя не звернула уваги на ці обставини і всупереч вимогам ст. 96 ЦПК України, безпідставно відмовила у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

До того ж, не було враховано, що за наявності певних недоліків такого судового звернення, суддя не позбавлений права щодо застосування наслідків, передбачених п. 5 ст. 98 та ст. 121 ЦПК України.

Встановлене свідчить про невідповідність ухвали вимогам процесуального закону, що згідно з п. 3. ч. 1 ст. 312 ЦПК України, тягне її скасування та повернення матеріалів до місцевого суду на новий розгляд для вирішення питання про їх прийняття.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ "ПриватБанк" – задовольнити.

Ухвалу  судді  Корабельного     районного  суду  м.  Миколаєва від 16.05.2008 р. - скасувати і повернути заяву ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала   апеляційного   суду   набирає   законної   сили   з   моменту проголошення,    але   оскарженню   не   підлягає,   окільки   не   перешкоджає подальшому провадженню у справі.