АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада2008року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Сидоренко І.П.,
суддів - Каранфілової В.М., Троїцької Л.Л.,
при секретарі - Пугачової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2008року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною, -
встановила:
16.04.2007року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсної довіреності ВВТ № 286812, виданої 10 січня 2005року від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Самаріною О.С., зареєстровану у реєстрі за № 27, посилаючись на те, що він взагалі не знає ОСОБА_3, ніякої довіреності на його ім'я він не надавав, довіреність не підписував, підпис в довіреності виконаний не ним, ідентифікаційний номер, вказаний в довіреності, також йому не належить. На підставі цієї довіреності був проданий належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1.
Справа розглянута у порядку ст.224 ЦПК України.
До участі у справі був залучений ОСОБА_1 в якості третьої особи.
Представник третьої особи ОСОБА_1- ОСОБА_5 просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, пославшись на те, що позов є необгрунтованим, та позивачем не надано доказів недійсності довіреності.
Рішенням суду першої інстанції від 10.07.2008р. позов ОСОБА_2 задоволений. Суд визнав недійсною довіреність ВВТ № 286812, видану 10 січня 2005року від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Самаріною О.С, зареєстровану у реєстрі за № 27 (суд помилково вказав в рішенні суду серію довіреності - ВАТ). Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 279 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд на підставі ч.1 п.5 ст.311 ЦПК України, посилаючись на те, що суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, та позивач звернувся до суду з позовом про визнання довіреності недійсною на підставі ст.228 ЦК України, а суд задовольнив його вимоги керуючись ст.ст. 224, 225, 226 ЦК України.
Апеляційна скарга розглянута у відсутності відповідача ОСОБА_3, який належним чином був повідомлений про слухання справи, однак, згідно поштової довідки
Справа № 22ц-4328/08 Категорія ЦП: 57
Головуючий у першій інстанції суддя Пучкова І.М. Доповідач Сидоренко І.П.
за зазначеною адресою не проживає. Відповідно ч.1 ст.77 ЦПК України судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Заслухавши суддю-доповідача, доповідь представника апелянта, представника позивача, вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольнив позов ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довіреність не видавав, дії за вказаною довіреністю були вчинені поза відома позивача та не відповідали й не відповідають його волі.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, згідно висновку експерта за №1010 від 22 грудня 2005р. і за № 1011 від 22грудня 2005р. підпис та запис "ОСОБА_2" в довіреності серійний номер ВВТ №286812 від 10.01.2005р. виконано ні ОСОБА_2, а іншою особою - а.с.1-12, 13-14.
З довідки ДПА в Одеської області від 24.01.2006р. на а.с.8 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був присвоєний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що пройшов реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб 28 серпня 2008р., в той час як нотаріусу було надано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_2 - "НОМЕР_2", видану ДПІ у Київському районі м. Одеси 15.04.2003р. (а.с.38).
Нотаріус посвідчила від імені ОСОБА_2 довіреність на право розпорядження житловим будинком АДРЕСА_1 по паспорту серії НОМЕР_3, виданому Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 21.04.1999р. на ім'я ОСОБА_2, 1969р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_2 ні 1969р.н., а 10 березня 1961року народження - а.с.151, а наданий нотаріусу паспорт не належить позивачу.
З листа слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області, вбачається, що паспорт серії НОМЕР_3 був виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 21.04.1999р. на ім'я ОСОБА_6, був втрачений ним 21.09.1999р., після чого ОСОБА_6 був виданий новий паспорт (а.с.7).
В судовому засіданні, як першої, так і апеляційної інстанції не були спростовані доводи позивача про те, що він не звертався особисто до нотаріальної контори, де від його імені була посвідчена довіреність, та що надані нотаріусу паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного коду йому не належать.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не розглянути всі вимоги позивача, так як у позивача було єдине прохання про визнання довіреності недійсною, яке судом розглянуто та задоволено, тому позивач не подавав до суду апеляційної інстанції не яких скарг про не задоволення рішенням суду, яке оскаржує третя особа ОСОБА_1, який не звертався до суду з позовом.
Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження представника апелянта про те, що суд першої інстанції послався в рішенні суду на неналежні докази, а саме на висновки експерта з матеріалів кримінальної справи, та повинен був самостійно призначити та провести по справі експертизу, так як на підставі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Представник апелянта не надав суду першої чи апеляційної інстанції ніяких доказів тому, що експертиза відносно дійсності підпису позивача в довіреності проведена з порушенням порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, представник апелянта не довів суду обґрунтованість своїх заперечень відносно позову ОСОБА_2
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2008року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.