Справа № 22ц - 1850/08 Головуючий по 1 інстанції -
Категорія: 45 Очеретяний В.А.
Доповідач в апеляційній інстанції - Карпенко О.В.
Ухвала
іменем України
20 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого - Храпка В.Д.
суддів - Карпенко О.В., Бурлаки В.О.
при секретарі - Пономаренко Ю.І.
з участю адвоката - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відбудову сараїв та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про встановлення порядку землекористування,
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх адвоката, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які просили апеляційну скаргу відхилити, залишивши без зміни рішення суду
першої інстанції, колегія суддів , -
встановила:
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відбудову сараїв, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що вони та відповідачі є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, що закріплена Уманським міськвиконкомом за даним домоволодінням, є двором загального користування і порядок користування нею ніколи не встановлювався. Згідно з планом технічного паспорта на будинок на території двору знаходяться сараї для дров та вугілля, що належать їм. ОСОБА_4, ОСОБА_5 зазначають, що відповідачі, без згоди інших співвласників будинку, зробили добудову до своєї частини будинку і, вважаючи, що таким чином вони стали власниками переважної частини в будинку, самоправно перегородили двір парканом, перекривши їм доступ до їх сараїв, а потім в зв'язку з тим, що до будинку було підведене газопостачання, самоправно знесли їх сараї. Крім того, перегородивши двір і не допускаючи їх до місця розташування належних їм сараїв, відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 на території двору спільного користування влаштували вольєр для своєї собаки, що також перешкоджає їм користуватись двором при підході до їх власних частин будинку. На вимоги позивачів в добровільному порядку усунути перешкоди в користуванні двором загального користування та відбудувати зруйновані сараї відповідачі не реагують, а тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили захистити свої порушені права в судовому порядку.
У свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вони та відповідачі є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 та користувачами земельної ділянки даного домоволодіння. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 звернулись до них з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, вимагаючи при цьому встановлення такого порядку землекористування, який передбачав би спільний двір загального користування. Вважають збереження двору спільного користування неправильним і недоцільним. Фактично на протязі останніх десяти років прибудинкова територія, на якій розташований будинок, лише формально рахувалась двором спільного користування. ОСОБА_6, ОСОБА_7 вказують, що частина співвласників домоволодіння, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, провели розмежування землі, що знаходилась у спільному користуванні і розпоряджаються даними ділянками землі індивідуально. Вони та інші співвласники домоволодіння не заперечують проти такого порядку землекористування, що склався. Спір з приводу землекористування виникає лише між ними (позивачами), з однієї сторони, та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_4, з іншої сторони.
Вважають, що індивідуальний порядок використання земельних ділянок назавжди ліквідує напруженість в стосунках між співвласниками, буде сприяти встановленню добросусідських взаємовідносин. Відповідно, кожний із співвласників, отримавши в індивідуальне користування земельну ділянку, зміг би, при умові дотримання діючих будівельних норм та правил, забудувати її відповідно до своїх потреб. Практика показала, що наявність в загальному користуванні господарських споруд та земельної ділянки призводить до погіршення їх стану, занедбаності, що в свою чергу унеможливлює їх нормальне подальше використання за призначенням, веде до конфліктів, сварок, непорозумінь. Разом з тим, існує можливість реального розподілу прибудинкової території, яка виключала би території спільного користування, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи, який має варіант розподілу, що виключає існування так званих дворів спільного користування, а площі земельних ділянок, що будуть надані в користування співвласникам, відповідають їх ідеальним долям в домоволодінні.
Оскільки, в добровільному порядку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішити спірні питання не бажають, ОСОБА_6, ОСОБА_7 змушені звертатися за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 вересня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 в частині відбудови сараїв по АДРЕСА_1
Зустрічний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задоволено.
Виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 61,6 кв.м. по АДРЕСА_1 Черкаської області, зазначену в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 224/225-БТ від 18 квітня 2008 року червоним кольором з червоним штрихом.
Виділено в користування ОСОБА_9 земельну ділянку площею 96,8 кв.м. по АДРЕСА_1 Черкаської області, зазначену в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 224/225-БТ від 18 квітня 2008 року синім кольором.
Виділено в користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 4 8 3,7 кв.м. по АДРЕСА_1 Черкаської області, зазначену в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 224/225-БТ від 18 квітня 2008 року зеленим кольором, що складається з двох частин: земельної ділянки площею 378,4 кв.м. та земельної ділянки площею 105,3 кв.м.
Виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 131,9 кв.м. по АДРЕСА_1 Черкаської області, зазначену в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 224/225-БТ від 18 квітня 2008 року червоним кольором.
Виділено в користування ОСОБА_8 земельну ділянку площею 105,5 кв.м. по АДРЕСА_1 Черкаської області, зазначену в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 224/225-БТ від 18 квітня 2008 року жовтим кольором.
Зобов'язано співвласників будинку АДРЕСА_1 не перешкоджати один одному у користуванні земельними ділянками, виділеними даним рішенням.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати по 937 грн. 75 коп. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_9, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судові витрати по 625 грн. 25 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять рішення райсуду скасувати як постановлене при неповному з»ясуванні обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору по суті, із порушенням норм матеріального і процесуального права та скерувати матеріали даної цивільної справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.
Згідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
При розгляді даної справи суд правильно встановив факти і відповідні їм правовідносини, постановив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права, яке грунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині відбудови сараїв по АДРЕСА_1 та необхідності задоволення зустрічного позову подружжя ОСОБА_6 стосовно встановлення порядку землекористування.
Є необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними матеріалами справи посилання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні їх позову щодо відбудови сараїв, порушивши тим самим законні права апелянтів, як співвласників домоволодіння АДРЕСА_1. Як вбачається із наявних матеріалів справи, зокрема, довідки РЕУ-3 м. Умань/т.1 а.с.88/ гр.ОСОБА_6 дійсно розібрані сараї на при будинковій території в 2002 році, оскільки вказані споруди знаходилися в аварійному стані і загрожували людському життю. У зв»язку із вказаними обставинами РЕУ-3 м. Умані своїм транспортом вивезло будівельне сміття із двору будинку АДРЕСА_1. Аналогічні відомості містяться в актах РЕУ, затверджених начальником/т. 1 а.с.89;169/. Потреби у відновленні даних будівель не існує, оскільки всі квартири будинку АДРЕСА_1 впорядковані та підключені до природного газу.
Крім того, при вирішенні питання щодо можливості відновлення сараїв, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до увагу ту обставину, що в даному випадку провести відбудову даних будівель без порушення існуючих будівельних норм і правил неможливо. Констатація даного факту міститься і у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 224/225-БТ від 18.04.2008 року / т.2 а.с.125-144/.
Є необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на неправильне встановлення судом порядку роздільного землекористування. Згідно висновку проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 18.04.2008 року фактичне землекористування, яке історично склалося між співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1, суттєво відрізняється й не відповідає ідеальним часткам сторін, тому залишити цей порядок землекористування є неможливим.
Врахувавши дані висновку експертизи і оцінивши його разом із іншими доказами по справі, суд першої інстанції підставно визначив оптимальний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, який зазначений в додатку № 2 до висновку будівельно-технічної експертизи від 18.04.2008 року.
Також є необґрунтованими посилання апелянтів в скарзі на необхідність направлення матеріалів даної цивільної справи на новий судовий розгляд, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд вичерпно окреслені ст. 311 ЦПК України і по вказаній справі відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, були предметом судового розгляду і не дають підстав для зміни або скасування постановленого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308,314 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 вересня 2008 року - відхилити, зазначене судове рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.