АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1843/2008 рік. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 46 Пальоний В.С.
Доповідач в апеляційній інстанції' Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2008 року м.Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.О.
при секретарі:: ОСОБА_3
адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5
позивача ОСОБА_6
відповідача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, -
встановила:
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що вона з 1988 року до березня 2008 року перебувала в шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу вони залишились проживати в одному будинку, який придбали за час перебування у шлюбі і який розташований АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на даний будинок оформлено на відповідача. Також під час шлюбу ними придбано земельну ділянку в АДРЕСА_1 під забудову. На даній ділянці вони також за спільні кошти побудували будинок, який на даний час не зареєстрований та є незавершеним будівництвом (без внутрішніх робіт). Добровільно розділити нерухоме майно вони не можуть, тому позивачка звернулась до суду. Після розірвання шлюбу з нею залишились проживати діти, витрати на навчання та лікування яких несе вона одна. Просила суд враховуючи інтереси дітей, один із яких являється неповнолітнім, відступити від рівності часток подружжя у спільному майні, та визнати за нею право власності на 2/3 частин в будинковолодіннях по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та провести їх розподіл відповідно до першого варіанту судово будівельної експертизи та провести розподіл земельних ділянок.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за кожним, право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд АДРЕСА_1, Черкаського району. Проведено реальний розподіл будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_6 виділена частина в будинковолодінні на загальну суму 145203 гривни, а ОСОБА_7 на суму 122927 гривень. Також визначено порядок користування земельною ділянкою та вирішено питання про судові витрати.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Черкаського районного суду від 03 вересня 2008 року скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Задовільняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції' прийшов до правильного висновку, що будинковолодіння АДРЕСА_1 придбано сторонами в період шлюбу і являється спільною власністю подружжя, де кожна із сторін має рівну частку в спільному майні подружжя.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Таким чином, збільшення частки майна на користь того з подружжя, з ким проживає дитина, можливе при наявності певної умови - якщо розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування. Сторони по справі після розірвання шлюбу залишились проживати в одному будинку, місце проживання дітей з ким ось із батьків судом не встановлювалось, аліменти не стягувались, витрати на утримання дітей до розподілу майна сторони несли спільно. Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та повнолітнього сина, який продовжує навчання, вже після постановления рішення суду по даній справі, а тому дана обставина не могла бути предметом розгляду у суді першої інстанції'. Вказані докази, рішення про стягнення аліментів, на можуть бути досліджені судом апеляційної інстанції, так як вони добуті вже після вирішення даного спору в суді першої інстанції і відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України не підлягають до дослідження в суді апеляційної інстанції'. Даних про те, що такий розмір аліментів є недостатнім для забезпечення розвитку дітей та їх лікування, позивачкою не надано.
Також позивачкою не надано достовірних доказів про те, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя в спільному майні.
Судом першої інстанції розподіл будинку АДРЕСА_1 проведено відповідно до 111 варіанту судово-технічної експертизи, за яким виділена частка в будинковолодінні позивачці ОСОБА_6 54%, а в самому будинку 68,7%. Виділена частка в будинковолодінні ОСОБА_7 становить 46%, а в будинку 31,3%. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_7 заявив про свою відмову при виконанні судового рішення від стягнення з ОСОБА_6 грошової компенсації за лишки виділеної її частини в будинковолодінні в розмірі 11138 гривень. Такий варіант розподілу спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідає чинному законодавству та інтересам сторін.
Будинок АДРЕСА_1 є новоствореним майном. Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації'.
Відповідно до п.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Такого свідоцтва на новостворене майно ОСОБА_6 чи відповідачу по справі ОСОБА_7 не видавалось, новостворене майно в експлуатацію не прийнято, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в розподілі новоствореного майна у відповідності до ч.3 ст. 331 ЦК України та роз'яснив позивачці, що вона має право лише на визнання права власності на частину будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва. Земельна ділянка, на якій розташоване новостворене майно, перебуває у відповідача у користуванні, тому вона може бути предметом розподілу та встановлення порядку користування нею лише при умові визнання права власності за позивачкою на частину будинку.
Судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення наведені мотиви та підстави відмови в задоволенні позовних вимог по розподілу недобудованого житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, але в резолютивній частині судового рішення не зазначено як розглянуті позовні вимоги в цій частині. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення стосовно будь-якої позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, якщо відносно такої позовної вимоги не ухвалено рішення. Так як цей недолік судового рішення може бути усунутий шляхом постановления додаткового рішення, то згідно п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України такий недолік рішення суду першої інстанції не є підставою для його скасування. Відповідач по справі вже звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновки суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2008 року відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.