АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа  22ц-1883 / 2008     Головуючий по 1 інстанції

№     р.

Категорія : № 46     Гудзюк І.В.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Бородійчука В.Г.

суддів     Василенко Л.І. Демченко В.А.

при секретарі     Петренко С.П.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини,

встановила:

04.12.2008 р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини.

В обгрунтування заявлених вимог вказав, що з 29.12.1995 р. по 21.12.2006 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2006 p., яким було розірвано шлюб між сторонами не було визначено місце проживання дитини, між ним і відповідачкою не досягнуто згоди щодо місця проживання сина.

З 01.09.2006 р. по 31.05.2007 р. син проживав з ним та навчався у гімназії смт. Маньківка де мав високі позитивні оцінки у навчанні, крім того, займався у Маньківській школі мистецтв. Він всебічно допомагав сину для його розвитку відповідно до його потреб.

На даний час у нього є власний житловий будинок, який розміщений в екологічній зоні (Листяний ліс) с Поташ, Маньківського району, де син може спілкуватись з природою, розширювати свої здібності у сфері біології, мистецтва та інших наук до яких у нього   є  здібності.   У  даному  будинку  є кімната, де можливо забезпечити нормальний розвиток сина.

Він займається приватним бізнесом, має належний достаток щоб виховувати сина. За весь період від дня розлучення постійно надає сину матеріальну допомогу.

Позитивно характеризується за місцем свого проживання та роботи, не стоїть на обліку у невропатолога та нарколога, не має приводів у міліцію, створив нову сім'ю, дружина має хороші стосунки з сином, який її поважає.

Відповідачка не надає достатньої уваги сину для його повного і всебічного розвитку, вступила у «секту» Церкви «Благовіст», яка на його думку не відповідає вимогам православної церкви. У квартирі де мешкає відповідачка з сином збираються люди, що відвідують культові обряди. Син не виховується у дусі Православної церкви та сторониться матері. Із-за такої поведінки матері син погіршив заняття у школі.

Просив суд визначити місце проживання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2008 року ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

При цьому вказується, що суд не задовольнив заявлене клопотання про допит сина у судовому засіданні з приводу висловлення ним думки щодо місця проживання.

Крім того, при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд не врахував ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан його здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, представника органу опіки та піклування, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачу, районний суд виходив з того, що в інтересах малолітнього ОСОБА_7 на даний час найбільш доцільним є його проживання біля матері.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює .

За статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

При цьому, стаття 161 наведеного Кодексу визначає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішується судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що сторони, які з 29.12.1995 р. по 21.12.2006 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на час звернення ОСОБА_3 до суду проживав разом з матір'ю - ОСОБА_5

Зі змісту позовної заяви вбачається, що до суду з позовом про визначення місця проживання дитини позивач звернувся лише після того, як ОСОБА_5 звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6.   При цьому, просив суд про розгляд його позову сумісно з позовом про стягнення аліментів а. с. 3.

У виконання вимог наведених норм матеріального права, судом першої інстанції було з'ясовано, що згідно до акту обстеження житлово-побутових умов було проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_7 за адресою : АДРЕСА_1. Комісією встановлено, що власниками даної двокімнатної квартири в рівних частках являються ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їхній син ОСОБА_7. Дані особи всі троє зареєстровані за вказаною адресою, проте проживають у вказаній квартирі лише мати з сином. Для виховання, розвитку та проживання дитини створені умови, у дитини є ліжко, місце для приготування уроків а. с. 44.

У відповідності до довідки Смілянського відділку ЧООБТІ від 24.12.2007 р. квартира АДРЕСА_1 дійсно зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 - 1/3 частина, ОСОБА_5 - 1/3 частина та за ОСОБА_7, також, 1/3 частина а. с. 46.

Як вбачається з довідки Виконкому Потаської сільської ради № 1036 від 03.12.2007 p., долученої позивачем до позовної заяви, ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_2 без реєстрації а. с. 7

Згідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку від 07.04.2006 p., наданого позивачем, житловий будинок АДРЕСА_3 збудований з 1994 р. по 2005 p., тобто за час перебування сторін у шлюбі. Даний будинок має дві житлові кімнати, кухню, коридор, веранду а. с. 6.

ОСОБА_3, у відповідності до довідки Потаської сілької ради Маньківського району № 936 від 20.12.2007 р. на праві особистої власності має вказаний житловий будинок АДРЕСА_3 а. с. 27.

15.07.2007 p. ОСОБА_3, згідно до свідоцтва про шлюб, зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, яка має дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 а. с. 5, 22, 30.

З характеристики ОСОБА_10 вбачається, що вона проживає разом з матір'ю і вітчимом ОСОБА_3 а. с. 36.

Будь-які дані про обстеження житлово-побутових умов будинку, в якому проживає позивач із новою сім'єю, в матеріалах справи відсутні, відповідно позивачем, в підтвердження заявлених позовних вимог, не подавались.

Таким чином викладене свідчить про те, що відповідачка з сином проживає та зареєстрована в двокімнатній квартирі, яка належить на праві приватної власності кожному з них та позивачу в рівних долях. Позивач, без реєстрації, з дружиною та її неповнолітньою дочкою проживає в приватному будинку збудованому та введеному в експлуатацію сторонами під час шлюбу, отже який є сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та на даний час між сторонами не розділений, та який, згідно до наданих документів має дві житлові кімнати. При цьому, син позивача 1996 р. народження та дочка його нинішньої дружини, 1994 р. народження є дітьми різної статі, що повинно враховуватись судом при визначені місця проживання дитини.

ОСОБА_3 і ОСОБА_5 позитивно характеризуються як за місцем проживання так і по місцю роботи, що вбачається з характеристик а. с. 7, 21, 50.

Характеристика дана ОСОБА_5 Смілянською загальноосвітньою школою № 11 свідчить про те, що вона зарекомендувала себе з позитивної сторони, приймає участь у громадському житті класу, школи, була обрана членом батьківського комітету, має спокійну вдачу, лагідна, тактовна, високо ерудована, відповідально відноситься до обов'язків матері, живе інтересами сина, намагається в усьому його підтримувати а. с. 49.

ОСОБА_5 працює майстром на ДП «Оризон - Навігація», має достатній матеріальний рівень для утримання сина, що стверджується розрахунковими листами а. с. 88, 89.

ОСОБА_3 являється приватним підприємцем, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, за його твердженням має належний матеріальний рівень для утримання сім'ї, довідки про рівень доходів суду позивачем надано не було.

Статтею 19 СК України визначено, що при розгляді спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Опікунська рада виконавчого комітету Смілянської міської ради, розглянувши питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 з матір'ю ОСОБА_5, як таке що не суперечить інтересам дитини. Дана постанова опікунської ради була затверджена рішенням виконавчого комітетом Смілянської міської ради № 17 від 24.01.2008 р. а. с 57 - 60.

З висновку психолога ЦСССДМ ОСОБА_11 від 03.03.2008 p., яка проконсультувала ОСОБА_7 вбачається, що у стосунках з батьком для хлопчика важливими є матеріальні блага, з мамою переважає емоційний, духовний контакт, авторитет обох батьків є вагомим, любов, як до мами так і до тата є щирою та рівною а. с. 64.

02.07.2008 p. психологом ЦСССДМ ОСОБА_11 була проведена повторна психодіагностика особливостей дитини за результатами якої фахівець прийшов до висновку про те, що не рекомендується змінювати місце проживання дитини тому, що зміна сімейного оточення має психотравмуючий вплив на ОСОБА_7, дитина не бажає змінювати місце проживання і в родині батька емоційний контакт з іншими членами сім'ї відсутній а. с. 90-91.

Аналізуючи викладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_5, на відміну від позивача, не обмежує та всіляко сприяє спілкуванню батька з дитиною судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_7, 21.07.1996 р. з матір'ю.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того, вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не допитав сина у судовому засіданні з приводу висловлення ним думки щодо місця проживання, не є підставою для скасування правильного рішення суду, оскільки, як вбачається з висновку психолога ЦСССДМ ОСОБА_11 за результатами діагностики, у ОСОБА_7 домінує «угодницька реакція на проблему, тобто дитина своєї точки зору не має, тому може погоджуватися (і відмовлятись) і ставати на будь-чий бік» а. с. 97-98. Крім того, ст. 171 СК України дійсно визначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо місця проживання, однак суд, також, має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що судом не був визначений процесуальний статус органу опіки та піклування, також не може слугувати підставою для скасування рішення суду, так як даний орган, у відповідності до вимог ст. 19 СК України приймав участь у розгляді справи та надав суду письмовий висновок.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.