Справа №22-671/2009 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Глянь С.І.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за борговою розпискою та моральної шкоди та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за борговою розпискою та моральної шкоди.
В заяві зазначав, що 31 жовтня 2007 року він під розписку надав ОСОБА_4 2000 гривень для ремонту автомобіля, які остання зобов'язалась повернути після отримання страхової виплати ВАТ СК „Оранта Січ".
24.12.2007 ОСОБА_3. отримала страховий платіж, але до теперішнього часу гроші не повернула.
Уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з ОСОБА_4 2000 гривень, моральну шкоду в розмірі 1700 гривень та судові витрати.
В березні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
В заяві зазначала, що 30 жовтня 2007 року з вини ОСОБА_3 сталося ДТП, внаслідок якого пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль ВАЗ 2107. В результаті відновлення автомобіля нею понесені матеріальні збитки в розмірі 9420 грн. 99 коп, страховою компанією перераховано на її рахунок тільки 4403 грн. 93 коп. Просила суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 3017 гривень 66 коп. та моральну шкоду в сумі 4000 гривень , посилаючись на те, що вся її сім'я зазнала моральних страждань, погіршився стан здоров'я чоловіка.
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. заборгованості за борговою розпискою, судові витрати по сплаті державного мита 51 грн. та за інформаційно-технічного забезпечення 30 грн., а всього 2081 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 2700 грн.. та судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення 30 грн., а всього 2730 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду в частині відмови йому у позові про відшкодування моральної шкоди та стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_4 , вважаючи , що рішення суду в цій частині є необгрунтованим.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2000 грн. та відмови у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків в сумі 3317 грн.66 коп. не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини рішення.
ОСОБА_4 не використала право на участь у судовому засіданні, надіслала заперечення на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3,
перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції не встановлено факту заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди і в цій частині висновки суду першої інстанції про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Із позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що вона просила відшкодувати моральну шкоду , яку вона зазнала у зв'язку з пошкодженням автомобіля у ДТП. Право на відшкодування моральної шкоди з цих підстав передбачено п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України і суд обґрунтовано визнав, що таке відшкодування здійснюється особою, винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди. ДТП сталося з вини ОСОБА_3, що підтверджується постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 8 грудня 2007 р. Тому доводи ОСОБА_3І про безпідставне покладення на нього обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги.
Проте не можна погодитися із рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 2700 грн.
Стягнувши зазначену суму у порушення ст. ст. 213, 215 ЦПК України, суд не навів будь-якого обґрунтування та міркувань.
Вимагаючи стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 4000грн., позивачка теж не привела будь-яких розрахунків та способу визначення цього розміру.
У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування , а також з інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості. Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4( наступними змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди " розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат із урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на зазначені вимоги закону і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України , враховуючи , що моральні переживання ОСОБА_4 зазнала через пошкодження автомобіля у ДТП, характер пошкоджень та ремонтно-відновлювальних робіт, характер та обсяг моральних страждань у зв'язку з пошкодженням майна, той факт, що ОСОБА_3 до відшкодування шкоди страховою компанією в день ДТП передав кошти для ремонту автомобіля, керуючись засадами розумності, справедливості, виваженості, колегія суддів прийшла до висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди необхідно для розрахунку взяти мінімальну заробітну плату, яка була на час виникнення спірних правовідносин, і стягнути на користь ОСОБА_4 460 грн.
Посилання ОСОБА_4 на стан здоров'я чоловіка не можуть бути враховані при визначені розміру моральної шкоди, оскільки він не є потерпілим в ДТП і стан його здоров'я не пов'язаний з ДТП, Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 2700 грн. змінити.
Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 460 грн.
Рішення суду в частині відмови у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди залишити без зміни.
В іншій частині рішення не оскаржувалося
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути
оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом
двох місяців.