Справа № 2а-328 2009р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2009р. Алчевський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Вискребенцева Л.Б.

при секретарі Бедненко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алчевську справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення

Алчевської міської ради Луганської області про визнання неправомірним відмову у

перерахунку соціальної грошової допомоги та стягнення недоплачених грошових сум, -

встановив:

З лютого 2007р. позивачка перебуває на обліку Управління праці та соціального захисту населення у зв'язку з народженням дитини.

Позивачка отримала нараховану їй одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 грн. та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачувалась їй щомісячно, з березня 2007р. до березня 2009р.

Стверджуючи, що допомога при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачена їй у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 41 та 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001р. за № 2240-111 (надалі ЗУ № 2240-111) відповідно, позивачка звернулася до суду з цим позовом, при цьому просила визнати дії відповідача з нарахування та виплати допомоги при народженні дитини та досягнення нею трирічного віку неправомірною та стягнути в рахунок недоотриманих виплат у загальному розмірі 13259, 91 грн.

Крім того, позивачка просила покласти на відповідача зобов'язання, призначити їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 43 ЗУ № 2240-111.

В судове засідання позивачка надала суду заяву у якій позов підтримала та просила розглянути справу без її участі, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, представниця відповідача в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі та заперечення на позов, при цьому не заперечувала проти наведених позивачкою розрахунків щодо їх арифметичної правильності та її аргументи зводилися до наступного:

Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавався у 2007р. на підставі ст. 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007р." та Постанови Кабміну України № 13 від 11.01.07р., якими було визначено, що розмір цієї допомоги дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6-ть місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку, встановленому Кабміном України.

Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008р.-2009р. нараховувався у відповідності до Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751 і з змінами, який дорівнює різниці між 50% та 75%, відповідно, прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньо місячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6-ть місяців, але не менше 130 грн.

 Перевіривши обгрунтованість заперечень відповідача, суд визнає позов таким, що підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 43 ЗУ № 2240-111, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі..., не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на одну особу в розрахунку на місяць (а не у розмірі, встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років).

Суд визнає вірним розрахунки позивачки, в яких вона застосовувала прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, оскільки вона є застрахованою особою і її розрахунки відповідають положенням ст. 43 ЗУ № 2240-111.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ № 2240-111, допомога по догляду за дитиною частково компенсує втрату заробітної плати у період відпустки, а тому застосування до такого розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком 6-ти років не відповідає сутності та призначенню такої соціальної гарантії.

З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 на які посилався відповідач, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке їй не суперечить.

Крім того, згідно з абзацом 1 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 „Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

 ст. 1 Конституції України проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави.

 Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік", Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2007р. № 13, Закон України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Постанова Кабінеті Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Крім того, встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України, ч.2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України „Про Державний бюджет" є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі ЗУ № 2811-XII, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 „У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36 ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007р." (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) абзац третій частини другої ст. 56 та п.7 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007р.".

Суд враховує, що відповідно до п.п.5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції про розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 „У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актив України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п.25 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актив України", Закону України „Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актив України".

Суд враховує, що відповідно до п.п.6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України",

 визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

На підставі викладеного суд визнає, що позовні вимоги позивачки щодо визнання неправомірним нарахування та виплату соціальної грошової допомоги у зв'язку з народженням дитини та до досягнення дитиною трирічного віку та стягнення недоплачених сум, підлягають задоволенню.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача нараховувати у майбутньому допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для дітей віком до 6 років не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що права позивачки стосовно цього питання не порушені та остання у судовому засіданні не навела доказів стосовно цього, а також, враховуючи що порядок та підстави нарахування допомоги можуть бути змінені законодавством, суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє.

Заперечення відповідача, що стосується пропуску позивачкою строку позовної давності то суд вважає їх безпідставними, оскільки виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку призначені на весь цей період, тобто до досягнення дитиною трирічного віку (02.01.2010р.), а відтак перебіг позовної давності, на переконання суду, має починатися з 02.01.2010р.

Відповідно до ст. 94 КАС України: „якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету)".

Таким чином, витрати пов'язані з оплатою судового збору підлягають стягненню з місцевого бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 163 КАС України, -

постановив:

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради ОСОБА_1 у перерахунку розміру соціальних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради в рахунок недоплаченої грошової допомоги на корить ОСОБА_1 - 13259, 91 грн.

Сягнути з місцевого бюджету на користь позивачки судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 3, 40 грн.

В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.

На постанову може бути подана апеляція до Донецького апеляційного адміністративного суду у термін та у порядок, визначені законом.