Справа № 2-632/2009 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 року Димитровський міський суд Донецької області у складі: головуючого-судді Перекупка І. Г., при секретарі Мутелиця Т.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в місті Димитров Донецької області справу за позовом обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію.

В обгрунтування вимог вказав, що відповідачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 9, кв. 43. Основним наймачем вказаної квартири є ОСОБА_3 і в якості члена сім’ї в квартирі зареєстрован і проживає відповідач ОСОБА_4 В період з 01.10.2004 року по 01.01.2009 року відповідачам на квартиру площею 43, 7 КВ. М. була відпущена теплова енергія, за яку вони не вносили плату, в зв’язку з чим за ними утворилася заборгованість в розмірі 1531 грн. 83 коп. Оскільки відповідачі в добровільному порядку не бажають провести розрахунок за спожиту теплову енергію, позивач просить суд стягнути з них солідарно на його користь зазначену суму. Крім того, просить суд стягнути з відповідачів на його користь понесені ним витрати по сплаті інформаційно-технічних витрат розгляду справи в розмірі 30 грн.

Окрім того, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 12.10.2004 року укладено договір № 1008 про реструктуризацію заборгованості по теплопостачанню, за умовами якого відповідачка отримала на 60 місяців розстрочку платежу заборгованості, яка станом на 01.10.2004 року склала 1181, 17 грн., з щомісячною оплатою по 19, 69 грн. Проте, за період з 01.10.2004 року по 01.01.2009 року відповідачка не сплатила належну до оплати реструктуризовану суму в повному обсязі і сума заборгованості по договору складає 1004, 19 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму заборгованості по договору 1004, 19 грн.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги і наполягала на задоволенні позову. Додатково зазначила, що відповідач по справі ОСОБА_3 є працівником міліції, однак, починаючи з січня 2003 року їй не надається 50 % пільга по сплаті за тепло з наступних підстав. Законами України «Про державний бюджет України на 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 та 2008 роки» передбачено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії (громадян) працівників, здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання бюджетних установ в яких вони працюють, а не за рахунок підприємств, які надають комунальні послуги. Рішенням Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) та від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій та гарантій) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та частини другої, третьої, четвертої ст. 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік». Згідно з пунктами 2 та 3 відповідно, вказаних рішень, положення частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та частини другої, третьої, четвертої ст. 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цих рішень. Положення частин третьої, четвертої ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» діяли лише у період з 01 січня по 31 грудня 2003 року і з 01 січня 2004 р. втратили чинність. Тобто, Конституційний суд Рішенням від 17 березня 2004р. № 7-рп/2004, яке набрало чинності з дня його ухвалення - 17 березня 2004 p., визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин третьої, четвертої ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та які на час прийняття зазначено рішення вже втратили чинність. Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004року № 20-рп/2004р. яке набрало чинності з дня його ухвалення - 01 грудня 2004 p., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин 2, 3 та 4 ст. 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004рік». Тобто, з 01 грудня 2004 року норми статті 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004рік», якими визначалося джерело покриття витрат на надання пільг, умови їх надання тощо, втратили чинність (50 % пільга надана лише у грудні 2004р.) Отже, надані житлово-комунальні послуги працівникам бюджетних установ, які були надані протягом 2003 року та січня-листопада 2004 року, відповідно до порядку, визначеного положеннями частин 3, 4 ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2003рік» та частин 2, 3, 4 ст. 78 Закону України «Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» перерахунку не підлягають (надається лише у грудні 2004 p.). Крім того, відповідно до ст. 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», ст. 38 Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік», ст. 39 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік», ст. 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ щодо знижки плати за опалення та комунальні послуги надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Крім того, ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», ст. 51 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. 69 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік» передбачено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії (громадян) працівників, здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання бюджетних установ в яких вони працюють, а не за рахунок підприємств, які надають комунальні послуги. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007року по справі № 1-29/2007 щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень деяких статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» в т.ч. ст. 36 визнано такими, що не відповідають Конституції України, є неконституційними положення ст. 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік», за якою «пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія ), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу» Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, тобто, з дня прийняття вказаного рішення ст. 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» втратила чинність. Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду від 09 липня 2007р. по справі № 1-29 2007 не було скасовано ст. 69 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік», якою визначено порядок надання пільг, компенсацій і гарантій для всіх категорій працівників бюджетних установ, які згідно із законами України мають право на їх отримання. Крім того, Постановою КМУ від 31.03.2003р. за № 426 затверджено «Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ (військових формувань)» Вказаний Порядок є діючим протягом 2003-2007 р.р та у 2008 році і передбачає 100 % оплату комунальних послуг особою, яка має право на пільгу та 500 % її компенсування (щомісячно або один раз на квартал) бухгалтерією підприємства, де працює пільговик. Слід також вказати, що відповідно до частини 7 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-1У від 02.06.2005р. збитки теплопостачальних підприємств внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги. Тобто, протягом 2003-2008р.р. та на теперішній час спеціальними законами України, якими передбачені відповідні пільги, компенсації та гарантії не визначені джерела фінансування витрат теплопостачальних підприємств внаслідок надання пільг по сплаті за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів та не підлягають перерахунку. Крім того, Законом України «Про міліцію» також не передбачений обов’язок комунальних підприємств забезпечувати надання працівникам пожежної охорони 50-відсоткової знижки по оплаті комунальних послуг за опалення. Таким чином, зазначені працівники повинні в повному обсязі сплачувати комунальні послуги за опалення після чого ставити питання перед відповідними державними органами про відшкодування йому понесених витрат згідно із законодавством. Тобто, ВО «Димитровтепломережа» як теплопостачальне підприємство не має законних підстав щодо надання таких пільг, оскільки ці витрати не відшкодовуються, а самостійно їх надавати у підприємства немає можливості.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслали, в зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність, в заочному засіданні, на підставі наявних даних.

Представник третьої особи ОСОБА_2 з позовними вимогами позивача згодна в повному обсязі.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і не має необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, що не з’явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі в період з 01.10.2004 року по 01.01.2009 року були зареєстровані та проживали в квартирі № 43 будинку № 9 на м-ні „Восточний" в м. Димитров (арк.спр. 5). На ім’я відповідачки ОСОБА_5 позивачем оформлено особистий рахунок № 9487 на сплату послуг по наданню теплової енергії (арк.спр. 10). Квартира не приватизована, (арк. спр. 6).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за спожиту теплову енергію за вказаний період становить 1531 грн. 83 коп. (арк.спр. 7, 72, 73-74).

Відповідно довідки позивача відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не звертались з письмовими та усними заявами про відсутність опалення, або надання теплової енергії неналежної якості у квартиру № 43 житлового будинку № 9 м-ну «Восточний» м. Димитров, також від відповідачів не надходило звернень з щодо відсутності в квартирі приладів опалення. (а.с. 29)

Суд вважає, що оскільки позивачем на ім’я наймача квартири було відкрито рахунок на споживання теплової енергії, це свідчить про фактичне укладення договору, згідно якого позивач повинен надавати, а відповідачі сплачувати плату за спожиту теплову енергію.

Згідно ст. ст. 64, 68 ЖК України наймач та його повнолітні члени сім’ї зобов’язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги і несуть солідарну майнову відповідальність з наймачем за зобов’язаннями, що виникають з договору найму житлового приміщення. Обов’язок споживачів теплової енергії щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організацій за отриману теплову енергію передбачений ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 2.06.2005р та п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р.

Статтею 22 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ визначено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Посиланням на цю норму відповідачі і обгрунтовували здійснення ними оплати за послуги з теплопостачання не у повному обсязі, а з урахуванням цієї пільги. Суд не може погодитися з такою позицією відповідачів, оскільки вона не грунтується на вимогах законодавства, що регулювали питання надання працівникам міліції пільг у відповідний період.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 положення статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» щодо зупинень дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення - 17 березня 2004 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 положення статті 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» щодо зупинень дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення - 1 грудня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року. Тобто, дія Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» закінчилась 3 грудня 2003 року, а рішення Конституційним Судом щодо неконституційності деяких положень цього Закону постановлене після закінчення цього року.

Рішення ж Конституційного Суду України № 20-рп/2004 набрало чинність 1 грудня 2004 року і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до його ухвалення, тому положення статті 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнані неконституційними саме з 1 грудня 2004 року і тому нарахування за комунальні послуги відповідачу слід робити з урахуванням 50 % знижки за грудень 2004 року.

Статтею 74 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року N 2285-IV та статтею 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року N 3235-IV по суті призупинилася дія статті 22 Закону України «Про міліцію» та статті 59 Закону України «Про правові засади цивільного захисту». Зазначені статті законів України про Державний бюджет Конституційним Судом України не були визнані такими, що не відповідають Конституції України, є чинними і підлягають застосуванню.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою пільги, компенсації та гарантії, на які у відповідності з законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за комунальні послуги, надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Між тим положення статті 69 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою визначено порядок здійснення зазначених пільг, компенсацій і гарантій, а саме: за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання бюджетних установ, у яких працюють пільговики, не були визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення статті 68 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, працівникам міліції встановлювалась в межах норм, встановлених законодавством.

Частиною сьомою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV визначено, що збитки теплопостачальних підприємств внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які визначають відповідні пільги. Законом України «Про міліцію» такого порядку відшкодування не встановлено.

За змістом Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426, видатки на відшкодування витрат за надані пільговику (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників і працівників культури) послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. Зазначені кошти передбачаються в кошторисах установ згідно з кодом економічної класифікації (КЕК) 1343 "Інші поточні трансферти населенню". Для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім’ї (раз на рік). Грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими щомісячними виплатами (заробітна плата, грошове забезпечення, надбавки, премії, матеріальна винагорода тощо).

Тобто чинним законодавством не передбачено обов’язок безпосередньо позивача надавати пільги особам, яким законодавством України такі гарантії передбачені. Відповідачі на користь позивача сплачувати надані позивачем послуги мали у повному обсягу, підстав для зменшення нарахування послуг з теплопостачання у позивача не було, тому вимоги позивача про стягнення на його користь оплати за надану теплову енергію є правомірними, такими, що відповідають нормам діючого законодавства.

Оскільки відповідачі не сплачували плату за спожиту теплову енергію, це свідчить про порушення ними умов договору в односторонньому порядку, в зв’язку з чим суд вважає необхідним вимоги позивача задовольнити, стягнувши з відповідачів на його користь суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Крім того, судом також встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості по теплопостачанню від 12.10.2004 р. за№ 1008. (арк.спр. 9).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за договором реструктуризації № 1008 від 12.10.2004 р. за період з 01.10.2004 р. по 01.01.2009 р. становить 1004, 19 грн. (арк.спр. 10, 73-74).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання грошового зобов’язання за відсутністю коштів у боржника в силу ст. 625 ЦК України не звільняє його від відповідальності.

Суд вважає, що відповідачкою ОСОБА_3 в односторонньому порядку були порушені зобов’язання, що випливають з умов договору № 1008 від 12 жовтня 2004 року, тому утворена заборгованість підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., які було сплачено позивачем при подачі позову до суду, та (а.с. 2).

Судом встановлено, що рішенням Димитровської міської Ради від 24.12.2008 року позивач звільнений від сплати судового збору, що зараховується в місцевий бюджет, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір в розмірі 51 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь держави.

На підставі ст. ст. 64, 68 ЖК України, ст. ст. 525, 526, 612, 625 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 2.06.2005р., п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, ст. ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі Виробничої одиниці «Димитровтепломережа» до ОСОБА_3’ ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" заборгованість за надану теплову енергію за період з 1 жовтня 2004 року до 1 січня 2009 року у розмірі 1531 (одна тисяча п’ятсот тридцять одна) гривні 83 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок № 26005111798 в ДОД ВАТ «ОСОБА_7 Аваль» МФО 380805 Код ЗКПО 26221744.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на розрахунковий рахунок № 26001301767169 у філії Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області м. Донецька, МФО 334635, ЗКПО 25952931 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" заборгованість за договором реструктуризації від 12 жовтня 2004 року № 1008 за період з 01.10.2004 р. по 01.01.2009 р. в сумі 1004 (одна тисяча чотири) грн. 19 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Димитровського міського суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.