Справа № 2-849/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Перекупка І. Г.,

при секретарі Мутелиця Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на самовільно реконструйоване швейне підприємство з реалізації товару, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 3вернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності в обгрунтування якого вказав, що 15 січня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр № 180, він придбав нежитлові будівлі загальною площею 707, 3 кв. м., а саме будівлі їдальні з підвалом загальною площею 529, 5 кв. м, будівлю пивного бару загальною площею 106, 8 кв. м., склад загальною площею 27, 6 кв. м та склад загальною площею 43, 4 кв. м. На момент купівлі-продажу майна, нежитлові будівлі знаходилися на земельній ділянці ОСОБА_3 міської ради. 19 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0, 2873 га, яка розташована за адресою: місті Димитрові Донецької області по вулиці Ватутіна, 1. 22 січня 2009 року ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку у власність на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу Донецької області округу ОСОБА_4, реєстр № 288. До теперішнього дня державний акт на право власності на земельну ділянку позивач не отримав. Після придбання нежитлових приміщень, позивач розпочав реконструкцію їдальні, в результаті якої він реконструював ідеальну в швейне підприємство з реалізації товару загальною площею 530, 3 кв. м., в тому числі основною площею 385, 8 кв. м. та підсобною - 144, 5 кв. м. Реконструкцію їдальні ОСОБА_1 проводив на підставі рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради № 86 від 20 лютого 2008 року, яким йому було дозволено перепланування будівлі під розміщення швейної майстерні та на підставі рішення № 162 від 18 березня 2009 року, яким внесені зміни у назві, констатуючій та регулятивній частині рішення в частині слова «розміщення швейної майстерні» замінено словами «розміщення швейного підприємства з реалізації товару». Після перепланування їдальні в швейне підприємство з реалізації товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою прийняти в експлуатацію нежитлове приміщення. В цьому позивачу було відмовлено у зв’язку з тим, що реконструкцію (перепланування) нежитлового приміщення він виконав без відповідного проекту та дозволу. Зважаючи на те, що перепланування (реконструкцію) нежитлового приміщення позивач проводив відносно своєї власності, він є землекористувачем земельної ділянки, при проведені реконструкції (перепланування) ним були додержані архітектурні, будівельні норми у зв’язку з чим позивач вважає, що суд може визнати за ним право власності на швейне підприємство з реалізації товару.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, обгрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами. Представник відповідача до суду не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності. На задоволенні позовних вимог не заперечують.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 15 січня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр № 180 ОСОБА_5І продав а ОСОБА_1 купив нежитлові будівлі загальною площею 707, 3 кв. м., а саме будівлі їдальні з підвалом загальною площею 529, 5 кв. м, будівлю пивного бару загальною площею 106, 8 кв. м., склад загальною площею 27, 6 кв. м та склад загальною площею 43, 4 кв. м. На момент купівлі-продажу майна, нежитлові будівлі знаходилися на земельній ділянці ОСОБА_3 міської ради. (а. с. 6)

19 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 який діяв на підставі протоколу від 26 березня 2006 року ОСОБА_3 міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0, 2873 га, яка розташована за адресою: місті Димитрові Донецької області по вулиці Ватутіна, 1. (а. с. 7-8)

22 січня 2009 року ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку у власність на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу Донецької області округу ОСОБА_4, реєстр № 288. (а. с. 9)

Після придбання нежитлових приміщень, позивач розпочав реконструкцію їдальні, в результаті якої він реконструював ідеальну в швейне підприємство з реалізації товару загальною площею 530, 3 кв. м., в тому числі основною площею 385, 8 кв. м. та підсобною - 144, 5 кв. м. Реконструкцію їдальні ОСОБА_1 проводив на підставі рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради № 86 від 20 лютого 2008 року, яким йому було дозволено перепланування будівлі під розміщення швейної майстерні та на підставі рішення № 162 від 18 березня 2009 року, яким внесені зміни у назві, констатуючій та регулятивній частині рішення в частині слова «розміщення швейної майстерні» замінено словами «розміщення швейного підприємства з реалізації товару», (а. с. 10-11)

У відповідності до п. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно листа головного управління МНС України в Донецькій області Красноармійського міського управління при перевірці протипожежного стану будівлі за адресою місті Димитрові Донецької області по вулиці Ватутіна, 1, порушень норм та правил пожежної безпеки не виявлено, (а. с. 18)

У зв’язку з тим, що позивач не оформив належним чином проектну документацію та дозвіл на виконання робіт, перепланову (реконструкцію) нежитлової будівлі швейного підприємства з реалізації товару, під час слухання позову, за вимогою суду позивачем було проведено обстеження вказаного приміщення на предмет його стану. Згідно висновків фахівців, стан обстеженого приміщення класифікується як задовільне та придатне до подальшої експлуатації, (а. с. 19-48)

Згідно п. 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не суперечить правам інших осіб. Враховуючи вищенаведене, та те, що згідно висновків фахівців, стан обстеженого приміщення за адресою: місто Димитрові Донецької області по вулиці Ватутіна, 1. класифікується як задовільне та придатне до подальшої експлуатації, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 328, 376, 392, Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на самовільно реконструйоване швейне підприємство з реалізації товару, розташоване за адресою місті Димитрові Донецької області по вулиці Ватутіна, 1, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйоване (переплановане) швейне підприємство з реалізації товару, яке розташовано за адресою: місто Димитров Донецької області вулиця Ватутіна, 1, загальною площею 530, 3 кв. м., в тому числі основною площею 385, 8 кв. м. та підсобною - 144, 5 кв. м..

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.