Справа № 2-354\2005

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2005 року Оболонський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Борисової О.В.

при секретарі Базилян Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ЖБК ? Мотозаводець -8? про визнання права власності на 1/2 частини квартири та про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання за нею право власності на Ѕ частину квартири та визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, посилаючись на те, що сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 30.06.1984 року по 21.02.2003 року.

Рішенням виконкому Київської міської Ради № 1233 від 21.12.1987 року відповідач був затвержений членом ЖБК ? Мотозаводець -8? і йому було дозволено внести суму 4150 крб. як перший внесок за квартиру.

В 1990 році на їх сім*ю була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Сума пайового внеску за квартиру в розмірі 10817 крб.28 коп. була ними сплачена 15.11.1990 року в повному обсязі.

Позивачка просить визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири, за відповідачем право власності на 1\2 частину квартиру, оскілька вказана квартира була придбана ними в шлюбі за їх спільні кошти.

Також позивачка в судовому засіданні доповнила позовні вимоги та просить суд визнати недійсним свідочтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , оскільке вказане свідоцтво видане лише на ім*я відповідача.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, та пояснив, що квартира була придбана за кошти його батьків, які вони надавали йому в борг, оскільки у них коштів для будівництва квартири не було і вони фактично жили та відпочивали за рахунок його батька.

Третя особа ЖБК ? Мотозаводець -8? в судове засідання не з*явилася, про день, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, просила слухати справу у відсутність їх представника.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 30.06.1984 року по 21.02.2003 року.

Судом встановлено, що згідно з Рішенням виконкому Київської міської Ради № 1233 від 21.12.1887 року відповідач був затверджений членом ЖБК ? Мотозаводець -8? і йому було дозволено внести суму 4150 крб. як перший внесок за квартиру.

Як вбачається з копії ордера від 27.02.1990 р. на сім*ю ОСОБА_2 : ОСОБА_2 , на його дружину ОСОБА_1 та їх дочку ОСОБА_3 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_2 в ЖБК ? Мотозаводець -8?.

Сума пайового внеску за квартиру в розмірі 10817 крб.28 коп. була сплачена 15.11.1990 року в повному обсязі.

Таким чином судом встановлено, що за період шлюбу сторонами була придбана спірна квартира.

Згідно з ст.15 Закону України ?Про власність? член житлового, житлово - будівельного кооперативу , який вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на це майно.

Тому суд вважає, що відповідно до ст. 16 Закону України ?Про власність? спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін.

В зв`язку з тим, що вказана квартира була придбана в період шлюбу сторони відповідно до ст. 22, 28 КпШС України мають рівні права на нєї.

Судом встановлено, що позивачка і відповідач є власниками по 1\2 частині спірної квартири.

Згідно з ст.48 Закону України ?Про власність? власник може вимагати усунення будь - яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавлення володіння і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно з ст.4 Закону України ?Про власність? усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 03.11.2004 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

На підставі викладеного суд вважає, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру є недійсним.

Крім того судом встановлено, що позивачка не маючи документу, який посвідчує її право власності на 1\2 частину квартири позбавлена можливості вільно і на свій розсуд розпорядитися її частиною квартири.

Згідно з ст.30 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, згідно з ст.30 ЦПК України, не надав суду доказів на підтвердження того, що кошти які були зняті в 1986 році з ощадної книжки його батька були внесені ним в в 1987 році в рахунок сплати першого внеску та не надав доказів на підтвердження внесення коштів його батька і на погашення іншої частини платежу за квартиру.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, як законний та обгрунтований.

Згідно з ст.75 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки 200 грн. державного мита, сплаченою нею при подачі позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,15-1, ЗО, 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України, ст.ст.22,28 КпШС України, ст.ст.4, 15, 48 Закона України "Про власність", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати свідоцтво про право власності на житло від 03.11.2004 року - квартиру АДРЕСА_2 видане головним управліннямжитлового забезпечення виконавчим органом Київської міської ради - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 грн. державного мита.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом одного місяця з наступного дня після його проголошення.

Суддя Борисова О.В.