Справа №2а-63/2008

ПОСТАНОВА

 іменем   України

24 листопада 2008 року     м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді     - Мельника І.І.

секретаря     - Матейко О.І.

представника позивача     - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення в сумі 7868 грн., -

встановив:

ОСОБА_2 07 листопада 2008 року звернулася до Галицького районного суду з адміністративним позовом і просить стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації в її користь 5250 грн. 80 коп. недоотриманих коштів на оздоровлення за період 2005 - 2007 років, а з 2008 року зобов'язати відповідача виплачувати їй кошти на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України № 796-12 від 28.02.1991 року).

Під час попереднього розгляду справи позивачка подала суду додаткову позовну заяву, в якій частково змінила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача кошти на оздоровлення за період 2005-2008 років в сумі 7868 грн. 30 коп., зобов'язавши управління праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації надалі виплачувати їй кошти на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала і суду пояснила , що позивачка ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, належить до І категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 073535 від 01 вересня 1997 року.

Рішенням Івано-Франківської місьміжрайонної МСЕК їй 29 вересня 1999 року встановлена друга група інвалідності в зв"язку із захворюванням, пов"язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Про це свідчить довідка МСЕ за № 017034.

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам другої групи - 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2005 - 2008 роки відповідач виплатив їй 386 грн. 70 коп. одноразової допомоги на оздоровлення з розрахунку по 120 грн. на рік за 2006 - 2008 роки та 26 грн. 70 коп. за 2005 рік, керуючись при цьому Постановою Кабінету Міністрів України за № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи». В червні 2008 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою, в якій просила зробити перерахунок та виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, як це визначено ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 5 мінімальних заробітних плат за останніх три роки. Однак, в цьому їй було відмовлено.

Вважає відмову відповідача в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи» безпідставною.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звідси випливає, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони й інші нормативні акти приймаються на основі Основного Закону та повинні відповідати йому. Це положення ще раз було підтверджено Конституційним Судом України, який своїм рішенням від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 визнав неконституційними положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та вказав, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. Крім того, у вказаному рішенні Конституційного суду зазначено, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Враховуючи те, що в 2005 році мінімальна заробітна плата становила 262 грн., в 2006 році 350 грн., в 2007 році - 420 грн., а в 2008 році - 547 грн. 50 коп. відповідач недовиплатив їй за період з 2005 по 2008 рік 7868 грн. 30 коп.

Просила задовольнити позов та одноразово стягнути в користь позивачки з відповідача 7868 грн. 30 коп. одноразової допомоги на оздоровлення, зобов"язавши управління праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації надалі виплачувати їй кошти на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Представник управління праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації в судовому засіданні позову не визнала і суду пояснила, що згідно ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Застосування вищевказаного Закону здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Щорічна допомога на оздоровлення постраждалим громадянам виплачується управлінням праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації на даний час у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України за № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними Постановою КМУ № 649 від 20.04.2007 року). Вказані постанови не суперечать Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи" і видані на його виконання. Виплата одноразової допомоги проводиться за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторисних призначень і відповідно до ст. 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати були зупинені у минулому та поточному роках згідно із ст. 77 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Виходячи з вищенаведеного, а також із змісту ч.2 ст. 95 Конституції України про те, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, в позові просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін і дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № 073535 від 01 вересня 1997 року

Рішенням Івано-Франківської місьміжрайонної МСЕК їй з 29 вересня 1999 року встановлена друга група інвалідності в зв"язку із захворюванням, пов"язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Про це свідчить довідка МСЕ за № 017034.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено щорічну допомогу на оздоровлення, зокрема, інвалідам другої групи - 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Починаючи з 2005 року відповідач виплатив позивачці 386 грн. 70 коп. одноразової допомоги на оздоровлення з розрахунку по 120 грн. на рік за 2006 - 2008 роки та 26 грн. 70 коп. за 2005 рік, керуючись при цьому Постановою Кабінету Міністрів України за № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Коли в червні 2008 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою, в якій просила зробити перерахунок та виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, як це визначено ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 5 мінімальних заробітних плат, їй в цьому було відмовлено з посиланням на вищеназвані Постанови Кабінету Міністрів.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а ст. 22 Конституції передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень вказав і Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 11.10.2005 року сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких належать також громадяни,, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Як зазначено в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Звідси випливає, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони й інші нормативні акти приймаються на основі Основного Закону та повинні відповідати йому. Це положення ще раз було підтверджено Конституційним Судом України, який своїм рішенням від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 визнав неконституційними положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та вказав, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при нарахуванні і виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідач повинен був керуватися вимогами Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно ст. 48 якого, особам, що віднесені до першої категорії така допомога призначається у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ч.7 ст. 48 цього ж Закону визначається на момент виплати.

Як вбачається з розрахунку, наведеного в позовній заяві і який суд вважає обґрунтованим, відповідач недовиплатив позивачці за період з 2005 по 2008 рік 7868 грн. 30 коп.

За наведених вище обставин і доказів суд вважає, що відмова відповідача в перерахуванні та виплаті позивачці щорічної допомоги на оздоровлення є необгрунтованою і приходить до висновку, що позов слід задовольнити в частині зобов"язання відповідача провести позивачці щорічні виплати допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2008 рік відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждади внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто стягнути з відповідача в користь позивачки   7868 грн. 30 коп.

Оскільки обидві сторони від сплати державого мита звільнені, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст.ст. 22, 24, 46 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законів України „Про державний бюджет..." на 2005 - 2007 роки, керуючись ст.ст. 94, 158, 159, 161, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд , -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації в користь ОСОБА_2 7868 грн. 30 коп. одноразової допомоги на оздоровлення за 2005 - 2008 роки і зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації надалі виплачувати ОСОБА_2 кошти на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судовий збір по справі віднести за рахунок держави..

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів після проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги через Галицький районний суд.