Справа № 2-а- 993/09
Номер рядка статистичного звіту 18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2009 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Маргитич О.І., розглянувши у письмовому провадженні в м. Мукачево справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до управління Пенсійного фонду в Мукачівському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного стоку звернення до суду та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду в Мукачівському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного стоку зверхня до суду та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги.
ОСОБА_3 вимоги позивачі мотивують тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за №2195-ІУ (далі Закону) належить
до соціальної категорії «Дитина війни», оскільки народилися ОСОБА_1 19__
року, ОСОБА_2 1945 року, ОСОБА_3 1940 року, ОСОБА_4 1943 року, ОСОБА_5 1939 року, ОСОБА_6 1938 року, ОСОБА_7 1941 року, ОСОБА_13 1932 року, ОСОБА_9 1940 року, ОСОБА_10 1937 року, ОСОБА_11 1938 року
З урахуванням наведеного та вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дана норма Закону діє з 1 січня 2006 року, однак, починаючи з 2006 року така допомога їм не виплачувалася всупереч тому, що Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено норми Закону України №2195-ІУ, тому просять відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язати відповідача нарахувати невиплачену їм щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007-2008 року в розмірі по 3890 грн. 60 коп. кожному.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки ст. 6 Закону визначає державну соціальну підтримку дітей війни, однак, не передбачено яким саме органом і за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному поряду здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій. Статтею 7 Закону України передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно дол. п.9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, тобто для перерахунків або підвищення пенсій він не застосовується.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі являються дітьми війни і відповідно до ст. 6 Закону мають право на отримання державної соціальної допомоги, тобто підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вимогами ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових Законів або внесення змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Всупереч вказаному вище п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону було зупинено, як було зупинено цю ж норму Закону в 2006 році Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Пунктом 41 розділу П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» текст ст. 6 Закону викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (Крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-РП/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 71 пункту 12 Закону України «про державний бюджет на 2007 рік». Також, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-РП/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу П Закону України «про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Законів, що визнані неконституційними.
Вимогами ч.2 ст. 152 Конституції України передбачено, що Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність Оскільки рішення Конституційного Суду України постановлені 22 травня 2008 року та 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не мають тому не поширюються на минулий час.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону державні гарантії дітям війни, встановлені саме цим Законом тому не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правими актами.
Що стосується розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків, суд Приходить до наступних висновків.
Вимогами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, цією ж нормою Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даних випадках мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом, який передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ст. 28 ч.3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про відсутність механізму реалізації норми Закону щодо виплати соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління., відповідно рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому відповідачем по даній справі являється управління пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі здійснити перерахунок пенсії позивачам за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Вимогами ст. 9 ч.7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права. Загальна норма Кодексу зобов’язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права. Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким ситроколм, а тосму застосовуючи відповідно до ч.7 ст. 9 КАС України аналогію закону, суд приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду і перерахунок пенсії позивача слід провести починаючи з 2007 року.
Відповідно до заявлених позовних вимог та пояснень сторін вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення пенсії.
З метою повного захисту прав та інтересів позивачів та з урахуванням вимог ч.2 ст. 11 КАС України суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, позивачі посилаються на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнавши також, бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області протиправною та зобов’язання відповідача провести відповідні виплати.
Вимоги позивачів щодо зобов’язання відповідно управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачами сумі не підлягають задоволенню, так як суд не може перебирати на особу функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Згідно вимог частини 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 6, 17, 19, 159-164, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовільнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі протиправною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 недоплачену їм як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 по 25 грн. 50 коп. сплаченого державного мита.
В решті позовних вимог відмовити
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.