УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» квітня 2010 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:

Головуючого:

Суддів:

При секретарі: Синельщікової О.В.

Куриленка О.С.

Адаменко О.Г.

Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень” про поновлення строку та визнання кредитором за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, але позивачкою заява з вимогами до банку подана з пропущенням встановленого строку.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на правильній оцінці наданих сторонами доказів, правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта про неврахування судом можливості Національного банку затвердити зміни до переліку вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.  

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №39 від 22 лютого 2008 року почалася процедура ліквідації ВАТ „ Європейський банк розвитку та заощаджень”.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про відкриття ліквідаційної процедури Банку було опубліковано 01.03.2008 року (а.с.50), а заяву про включення своїх вимог до реєстру вимог кредиторів банку позивачка подала 13 жовтня 2008 року.

Законом України „Про банки і банківську діяльність” передбачені заходи, які вживає ліквідатор щодо підготовки задоволення вимог кредиторів.

            Так, згідно з ч. 1 ст. 93 ЗУ„Про банки і банківську діяльність” л іквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

            Стаття 10 ЗУ„Про банки і банківську діяльність” передбачає, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

З матеріалів справи вбачається, що після виплати позивачці Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 50 000 грн. на користь позивачки, у боржника перед позивачкою залишилася заборгованість по депозитному вкладу та відсоткам по ньому.

Відповідно до ч.1 ст.609 ЦК України, зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ „ Європейський банк розвитку та заощаджень” не ухилявся від виконання своїх зобов’язань, встановлених договором банківського вкладу з позивачкою і не виконав зобов’язання з незалежної від нього причини.

Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства суд повинен з’ясувати обставини, які пов’язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини.

Питання щодо визнання причини пропуску звернення до ліквідаційної комісії про визнання кредитором поважною та його поновлення, визнання кредитором та включення вимог до реєстру вимог кредиторів регулюються Законом України „Про банки і банківську діяльність” і цивільним законодавством не передбачено такий порядок захисту порушеного права.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач не позбавлений права звернутися до суду у загальному порядку з позовом про стягнення на свою користь заборгованості по банківському вкладу.

 Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про його неправильність, колегія суддів, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 ч.1, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в двомісячний строк безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: