УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:

Головуючого:

Суддів:

При секретарі: Синельщікової О.В.

Куриленка О.С.

Адаменко О.Г.

Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за заявою Відкритого акціонерного товариства „Селянський комерційний банк „Дністер” про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Сімферополя 02 вересня 2009 року на вимогу ОСОБА_5 за апеляційною скаргою Сімферопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Селянський комерційний банк „Дністер” на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено ВАТ СКБ „Дністер” в задоволенні заяви про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Сімферополя 02 вересня 2009 року на вимогу ОСОБА_5 про стягнення суми депозитного вкладу у розмірі 83730,60 грн.

Не погодившись з ухвалою суду, представник боржника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про скасування судового наказу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що вимога, з якою ОСОБА_5 звернувся до суду для видачі судового наказу, передбачена ст. 96 ЦПК України, що є підставою для задоволення заяви про видачу судового наказу. Посилання боржника на те, що між сторонами існує спір про право, судом першої інстанції відхилено, оскільки як спір про право слід розуміти поведінку особи, до якої звертається заявник з вимогою, щодо оспорювання підстав, розміру вимоги або доказів, які її підтверджують.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Обґрунтовуючи свої доводи про помилковість висновків суду першої інстанції, апелянт вказує на наявність спору про право, що, на його думку, унеможливлює розгляд справи в порядку наказного провадження.

Проте, єдиним доказом наявності спору про право боржник вважає саму лише його незгоду із виданим судовим наказом.

Чинне процесуальне законодавство, зокрема приписи п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, передбачають, що основною підставою, що дає змогу розглядати аналогічні справи у наказному провадженні, є наявність належним чином укладеного і підписаного сторонами письмового договору.

Сама лише незгода боржника із виданим судовим наказом (за відсутності заперечень матеріально- і процесуально-правового характеру) не свідчить про неможливість розгляду заяви в порядку наказного провадження і не є підставою для скасування виданого судового наказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сімферопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Селянський комерційний банк „Дністер” відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в двомісячний строк безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: