УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року квітня місяця 14 дня                                         Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого  судді - Адаменко О.Г.,  

суддів - Руснак А.П.,

Павловської І.Г.,

при секретарі - Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5  до ОСОБА_6 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального  районного  суду  м. Сімферополя  АР Крим  від  21 листопада  2009 року,

                    в с т а н о в и л а.

ОСОБА_5  звернулась  до суду з позовом до  ОСОБА_6   про визнання права власності на половину 51/100 частки  домоволодіння, розташованого поАДРЕСА_1 та половину 65/100 частки  земельної ділянки  вказаного  домоволодіння, мотивуючи свої вимоги тим, що за домовленістю з відповідачем ОСОБА_6 –  колишньою дружиною сина,  22.01.00  позивачка продала  належну їй квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2, для того  щоб  за отримані гроші відповідачка  придбала будинок,  де  позивачка буде разом з нею мешкати.

13.02.01 був оформлений договір купівлі-продажу 51/100 часток будинку, розташованого за адресою -  АДРЕСА_1, а 28.12.00   -  65/100 часток земельної ділянки, на якій розташований будинок.

Під купівлю зазначеної частки будинку 11.02.01  відповідачка  взяла  у  позивачки у борг суму у розмірі 6250 доларів США, про що написала  розписку, вказавши мету   використання суми.

 Частку будинку  і земельної ділянки відповідачка оформила на своє ім’я, а 03.04.01  згідно договору купівлі земельної ділянки, оформила  на своє ім’я державний акт на право  спільної часткової  власності на землю.

15.03.01  відповідачка зареєструвала  позивачку у вказаному домоволодінні як  члена сім’ї.   Просить визнати за нею право власності на половину нерухомого майна, придбаного позивачкою за її гроші.  

Рішенням суду  позов ОСОБА_5  до ОСОБА_6    про визнання права власності залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду  скасувати та постановити нове, яким  задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи,  та не застосував матеріальний закон, якій підлягає застосуванню.

   Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явились до суду,      розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою,  

що не  підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відмовляючи  ОСОБА_5 у  задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що  позивачкою не наведено доказів  в обґрунтування своїх позовних вимог.

 З такими висновками суду погоджується колегія суддів  і вважає, що в межах заявлених вимог суд повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку наявним доказам,  і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального закону.

Відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу  України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі наявних  доказів,  при цьому, особа,  яка  бере участь у справі,  розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.  

Як вбачається із матеріалів справи, однією з підстав позовних вимог була  відмова відповідачки від того, що між сторонами  існувала  домовленість про купівлю спірного  будинку та земельної ділянки за спільні гроші, тому позивачка заявила вимоги щодо визнання права власності на частку нерухомого майна, яке повністю  зареєстроване за відповідачкою.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка в  суді взагалі не заперечувала проти позову і повністю його визнавала, що розцінюється колегією суддів як  відсутність  спору під час розгляду справи.

 Разом з тим,  частиною  1 статті 3  ЦПК  передбачено, що к ожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися  до  суду  за  захистом   своїх   порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ураховуючи те, що  докази  домовленості придбання нерухомого майна у спільну власність не надані, відповідачка особисто набула права і обов’язки покупця згідно договору, не визнаному не чинним, тому захист прав позивачки  в обраний нею спосіб    на підставі статті 328 Цивільного кодексу  України, не можна визнати обґрунтованим.

Що стосується до інших доводів апеляційної скарги, зокрема, порушення прав позивачки іншою  особою, в інтересах якої заарештований будинок для задоволення   вимог третьої особи до відповідачки у даній справі про стягнення  боргу за рішенням суду, то  ці  вимоги  не підлягають апеляційному перегляду, оскільки  не були  заявлені в суді , та не були предметом судового розгляду.

  За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  відхиленню.

Згідно зі статтею  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.  

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу  України, судова колегія    

у х в а л и л а.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Центрального  районного  суду  м. Сімферополя  АР Крим  від  21 листопада  2009 року - відхилити.

 Рішення Центрального  районного  суду  м. Сімферополя  АР Крим  від  21 листопада  2009 року  - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: