Справа 22ц-1847

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Дунай Л.В.

Доповідач Басуєва Т.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітня 21 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Басуєвої Т.А.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Качур Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, –

В С Т А Н О В И В:

Рішенням суду від 08 грудня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 та визнано відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Крім того зобов’язано Верховцевське ЖКГ зняти їх з реєстрації в спірній квартирі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішенням тим, що рішення суду є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду відносно того, що відповідачі втратили право користування спірним житловим приміщенням є правильними та такими, що ґрунтуються на встановлених судом обставинах та доказах.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 71, 72 ЖК України.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 до 30 жовтня 2008 року знаходилась на балансі військової частини де проходили службу сторони по справі. З 31 жовтня 2008 року будинок було передано Верхівцевському ЖКГ.

Відповідно до рішення житлової комісії в/ч Д0140 сторони в різний час, отримали спірну квартиру. Безспірно встановлено, що в 2002 році відповідач ОСОБА_1 звільнився з військової служби у запас за власним бажанням, і з того часу він із сім’єю став мешкати в Полтавській області.

В спірній квартирі відповідач і його сім’я не проживали з 2002 року без поважних причин, і ці обставини підтвердили відповідачі в судовому засіданні.

Тому суд першої інстанції правильно, у відповідність з вимогами ст. 71 ЖК України визнав відповідачів втратившими право користування спірною квартирою.

Той факт, що відповідачі фактично проживають в Полтавській області, вбачається і з апеляційної скарги, де ОСОБА_1 просить зобов’язати МНС України надати його сім’ї квартиру в м. Полтава.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира належить відповідачу на праві власності є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються ніякими доказами.

Не можуть бути прийняти до уваги і доводи скарги відносно бронювання квартири і укладення договору піднайму оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ні бронювання, ні договір піднайму належним чином не були оформлені.

Не підлягають задоволенню і доводи скарги відносно розгляду справи у відсутність представника органу опіки та піклування. Як вбачається з матеріалів справи третя особа надала суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

В суді апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування просив відхилити апеляційну скаргу відповідача, як необґрунтовану.

Не можуть бути прийняти до уваги і доводи скарги по відношенню вимог про незаконне вселення позивача в спірну квартиру, оскільки яких-небудь  позовних вимог відповідачами в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялись.

Суд розглянув позов про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Інші доводи скарги не є суттєвими і не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому апеляційний суд вважає, що згідно ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

        Судді: