УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Красвітної Т.П.,

Дерев’янка О.Г., Черненкової Л.А.,

Кононенку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2009 року про забезпечення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2009 року вирішено питання про забезпечення позову до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ТОВ «УФА «Верус» про стягнення заборгованості шляхом заборони  вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна відповідачки ОСОБА_5, що знаходиться АДРЕСА_1; накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках даної відповідачки, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 120008,79 грн.; накладення арешту, в межах позовних вимог в розмірі  120008,79 грн., на все майно, яке належить на праві власності відповідачці ОСОБА_5 та знаходиться за вказаною вище  адресою (а.с.10).

З даною ухвалою не погодилась відповідачка ОСОБА_5 і подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвали судді від 22 вересня 2009 року та передачу питання на новий розгляд до того ж суду.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали  в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до місцевого суду, виходячи з наступного.  

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.  

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,  роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Наведені положення суддя до уваги не взяв, не витребував у позивача докази на підтвердження необхідності забезпечення позову, не звернув увагу, що виконання зобов’язань за кредитним договором від 24.05.2007 року забезпечено також договором поруки, укладеними з відповідачем ТОВ «УФА «Верус» (а.с.2).  

Забезпечуючи позов шляхом заборони  вчинення дій, спрямованих на відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна відповідачки ОСОБА_5, що знаходиться АДРЕСА_1, суд вийшов за межі заяви позивача, оскільки останній просив забезпечити даний позов лише шляхом накладення арешту.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суддя не конкретизував на яке саме майно накладається арешт та на яких рахунках перебувають кошти, що підлягають арешту.

Також порушені вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України щодо співрозмірності забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, оскільки за змістом оскаржуваної ухвали арешт накладено на грошові кошти відповідачки  ОСОБА_5 в розмірі ціни позову, що складає 120008,79 грн. та повторно, у такому ж розмірі, накладено арешт на все майно, яке належить на праві власності даній відповідачці (а.с. 10).

Колегія звертає увагу, що при  вирішенні питання про забезпечення позову суд також, відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 ЦПК України, обговорює можливість внесення позивачем застави, достатньої для того, щоб запобігти зловживанню забезеченням позову, чого зроблено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу, як постановлену з порушенням ст. ст. 151, 152 ЦПК України, скасувати та передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 218,  151, 152, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -  

    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5  -  задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2009 року про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді