УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 березня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Дерев’янка О.Г.,

Красвітної Т.П., Осіяна О.М.,

Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про визнання розпорядження про звільнення незаконним, поновлення на попередній роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що  з 21 грудня 1995 року працював у відповідача на різних посадах, останньою з яких була посада МГВМ 6 розряду дільниці  підготовчих робіт №1 у ВСП «Шахта ім. Героїв космосу», де 29 січня 2009 року він отримав виробничу травму, через що перебував на лікарняному до 14 жовтня 2009 року та мав стати до роботи 15 жовтня 2009 року; через неповне відновлення працездатності лікарем була рекомендована робота з обмеженнями, зокрема, без підземних умов, тяжких фізичних навантажень, нічних змін; 15 жовтня 2009 року відповідачем запропоновано було переведення на посаду слюсаря дільниці РЗО на поверхні підприємства з нижчою заробітною платою, після відмови від даної посади   розпорядженням відповідача №151/2-к від 15 жовтня 2009 року його, позивача, звільнено з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України, що вважає незаконним, тому просив суд визнати незаконним розпорядження відповідача №151/2-к від 15 жовтня 2009 року про звільнення, поновити  на роботі на займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2009 року позов задоволено частково, визнано незаконним розпорядження директора виробничого структурного підрозділу «Шахта імені Героїв космосу» ВАТ «Павлоградвугілля» №151/2-к від 15 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_5 на підставі п.2 с.40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_5 на попередній роботі машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду дільниці підготовчих робіт №1 у виробничому структурному підрозділі «Шахта імені Героїв космосу» ВАТ «Павлоградвугілля»; стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15853,00 грн. та моральну шкоду в сумі 500,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за 1 місяць в сумі 6658,21 грн. допущено до негайного виконання; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.

Встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 21 грудня 1995 року працював у відповідача на різних посадах, останньою з яких була робота машиніста гірничих виїмкових машин  6 розряду дільниці  підготовчих робіт №1 у ВСП «Шахта ім. Героїв космосу» (а.с. 5 - 7).

29 січня 2009 року, під час виконання трудових обов»язків, з позивачем трапився нещасний випадок, що призвело до черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з послідуючим тривалим перебуванням на лікарняному по 14.10.2009 року включно (а.с. 8 -12,  20 – 25, 51).

Згідно довідки ЛКК від 14.10.2009 року позивачу постійно рекомендована робота з обмеженнями: без підземних умов, без тяжких фізичних навантажень та без нічних змін (а.с. 53); у передбаченому діючим законодавством порядку стійка втрата професійної працездатності позивача на нас слухання справи не встановлена.

15 жовтня 2009 року позивач відмовився від запропонованого відповідачем, у відповідності з рекомендаціями ЛКК, переведення на нижчеоплачувану посаду слюсаря дільниці РЗО на поверхні підприємства, оскільки вважав, що дану роботу не може виконувати за станом здоров»я (а.с. 36).

Того ж дня, 15 жовтня 2009 року, позивача було звільнено з роботи  за п.2 ст.40 КЗпП України розпорядженням відповідача  за №151/2-к  (а.с. 12, 13).

В подальшому, 16.10.2009 року, відповідачем було отримано згоду профспілки на раніше проведене звільнення позивача (а.с. 52).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді  або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану  здоров»я, які перешкоджають продовженню  даної роботи. Частиною 2 даної статті передбачено, що звільнення з зазначеної підстави допускається лише за відсутності можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 1 ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров»я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Частина 5 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1002 року, з відповідними змінами та доповненнями, встановлює, що працівника, який за станом здоров»я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

 Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що при звільненні позивача відповідачем  порушені імперативні вимоги ч. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», оскільки роботодавець не виконав покладений на нього обов»язок щодо організації  навчання позивача, який за станом здоров»я потребував надання більш легкої роботи, нової професії.

Слід зазначити, що відповідачем 08.05.2009 року та 06.08.2009 року були видані розпорядження за № 527 та № 953 про переведення позивача учнем маляра на період з 06 травня по 05 серпня 2009 року та з 06 серпня по 05 вересня 2009 року, відповідно (а.с. 55, 56), але скористатися можливістю освоїти нову професію позивач не мав змоги, оскільки перебував на лікарняному, про що відповідач був інформований.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вбачає формальний підхід ВАТ «Павлоградвугілля» до працевлаштування травмованого під час виконання трудових обов»язків працівника, про що, зокрема, свідчить ненадання роботодавцем пропозицій позивачу щодо здійснення його навчання, отримання згоди профспілки на звільнення вже після розірвання трудового договору з ОСОБА_5, яке відбулося у перший день його виходу на роботу після тривалого лікування черепно-мозкової травми та без належного роз»яснення позивачу наслідків відмови від переведення на запропоновану посаду, що не дозволило робітнику обміркувати  доцільність цього переведення. Такими діями відповідача порушено право ОСОБА_5 на працю та заподіяно йому моральну шкоду.  

Отже, місцевий суд ухвалив правильне по суті рішення, правомірно визнав незаконним розпорядження директора ВСП «Шахта імені Героїв космосу» ВАТ «Павлоградвугілля» №151/2-к від 15 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_5, поновив останнього на попередній роботі, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу   у сумі 15853,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.

Головуючий

Судді