УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» квітня 2010 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:

Головуючого:

Суддів:

При секретарі: Синельщікової О.В.

Куриленка О.С.

Адаменко О.Г.

Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_5,  ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним заочним рішенням позовні вимоги прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах ВАТ „Державний ощадний банк України” задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора Білогірського району АР Крим, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 порушила умови кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, а ОСОБА_6 поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_5 свого обов’язку, вони відповідають перед кредитором за порушення зобов’язання боржником, як солідарні боржники.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на правильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права.  

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо можливості дострокового стягнення з ОСОБА_5  суми кредиту, процентів та пені, оскільки у ОСОБА_5  виникла заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом на час звернення банку до суду з позовом, що відповідає умовам п.3.2.2 кредитного договору, згідно з яким банк має

право вимагати дострокового повернення кредиту та інших платежів при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами чи комісійними винагородами. Зазначена умова договору не суперечить ст. 1050 ЦК України відповідно до якої прострочення повернення чергової частини боргу дає право кредитодавцю вимагати дострокового повернення боргу та сплати процентів.

Колегія суддів не бере до уваги довід апелянта про невірні розрахунки банку в сторону збільшення її зобов’язань, оскільки підписавши договір, відповідачка згідно з п. 9 тим самим підтвердила, що ознайомлена з умовами кредитування, діючими тарифами банку та загальною вартістю кредиту.

Крім того, як встановлено судом, 10.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки, згідно з яким ОСОБА_6 поручилася перед банком за належне виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  

Судом правильно застосована зазначена норма матеріального права при вирішенні питання щодо стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.      

Відповідно до вимог ч.2 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

 Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам та вимогам ст.ст. 214, 215 ЦПК України. Воно містить оцінки доказів, наданих сторонами і встановленні на підставі них факти та обставини. Суд встановив зміст та характер виниклих між сторонами правовідносин, застосував норми матеріального права, яки регулюють дані правовідносини.

Таким чином, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою, відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 ст. 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в двомісячний строк безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: