Справа № 2-395/10

РІШЕННЯ

 Іменем України

19 квітня 2010  року

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

            в складі головуючого - судді Сєчко В.Л.

            при секретарі                            Паращенко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Козятині

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся в суд  з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, про обов’язок дочки та сина утримувати батьків і просив стягнути з відповідачів аліменти на свою користь, а також вселити його в будинок №28 по вул. Тухачевського в с. Козятині Козятинського району, який на праві власності належить його сину. В судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог про стягнення аліментів і його відмова прийнята судом, про що винесена ухвала суду. Позовні вимоги, що до вселення в будинок №28 по вул. Тухачевського в с. Козятині і не чинити перешкод в його користуванні позивач мотивував тим, що в 1996 році подарував своєму сину ОСОБА_2, зазначений будинок, вважаючи, що уклав з сином договір довічного утримання і сподіваючись, що буде мати право проживати в будинку.  Через півтора року спільного проживання з сином, відповідач вигнав його з будинку і на теперішній час позивач не має постійного місця проживання і проживає де прийдеться.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Суду пояснив, що погоджується проживати у времянці біля будинку сина, за умови, що останній прилаштує  її для проживання.

    Відповідач ОСОБА_2, позовних вимог не визнав. Суду пояснив, що його батько ОСОБА_1, дійсно в 1996 році подарував йому будинок №28 по вул. Тухачевського в с. Козятині. На той час батько в м. Козятині не проживав, а проживав у своєї співмешканки у м. Переяслав Хмельницький до 1998 року. Після того як в 1997 році одружився, а в 1999 році розлучився із жінкою в Переяслав-Хмельницькому, приїхав в м. Козятині і проживав у нього. Потім проживав у своєї доньки, відповідачки по справі ОСОБА_4 Ніхто його не від нього не від сестри не виганяв. Відповідач маючи скандальний характер самостійно покидав місце свого проживання. На теперішній час він, як власник заперечує на його вселення до будинку №28 по вул. Тухачевського в с. Козятині, оскільки позивач декілька разів йому погрожував.

    Відповідачка ОСОБА_4, позовні вимоги не визнала, дала суду аналогічні пояснення.

    Заслухавши пояснення сторін і дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

    Судом встановлено, що 17.09.1996 року між  ОСОБА_1 і ОСОБА_2  був укладений договір дарування, відповідно до якого до відповідача ОСОБА_2, перейшло право власності на будинок №28 по вул. Тухачевського в с. Козятині Козятинського району. В цей час позивач ОСОБА_1, в спірному будинку не проживав, а з 22.02.1991 року  по 3.11.1999 року проживав із співмешканкою в м. Переяслав-Хмільницький. 22.02.1997 року між позивачем і його співмешканкою в м. Переяслав-Хмільницький був зареєстрований шлюб. З 10.11.1999 року,  після розірвання шлюбу із дружиною в м. Переяслав-Хмільницький, позивач проживав  з відповідачами по справі, у сина в будинку по вул. Тухачевського,28, а з 10.10 2000 року у дочки  по вул. Жовтневі,66/2. Із-за складного характеру і постійних конфліктів із відповідачами ОСОБА_1,  самостійно залишив постійне місце проживання у своєї дочки і почав проживати за різними місцями з різним ступенем родичів. На час розгляду справи постійного місця проживання не має. Із наведеного витікає, що не відповідає дійсності твердження позивача, що відповідач ОСОБА_2, вигнав його із будинку №28 по вул. Тухачевського.    

Відповідно до вимог ст. 156,161 ЖК України, інші члени сім’ї можуть вселитися в займане жиле приміщення тільки за згодою власника, за винятком вселення до батьків неповнолітніх дітей, для чого згода власника не вимагається. За правилами ст. 164 ч 2 ЖК України батько відноситься до членів сім’ї власника будинку. Відповідачі по справі категорично заперечують на вселення ОСОБА_1, так як осатаній маючи складний характер неодноразово погрожував їм розправою, має пенсію у розмірі 1700 гривень може самостійно винаймати собі будинок для проживання і забезпечувати себе. Стаття 172 СК України передбачає принцип взаємності в сімейному праві, який  проявляється в тій формі, що батьки, які піклувались про дітей до досягнення ними повноліття, отримують право отримати зворотне піклування та турботу. За наявності кількох дітей кожен з них зобов'язаний піклуватись про батьків, а у разі невиконання цього обов'язку величина витрат, пов'язаних із наданням піклування має бути розподілена між ними відповідно до їх матеріального та сімейного стану. Обов'язок повнолітніх дітей піклуватись про батьків є особистим немайновим за своєю правовою суттю. Немає правового механізму примусового виконання особистого немайнового обов'язку. Єдиним способом правового забезпечення виконання особистого немайнового обов'язку піклуватись про батьків є встановлення можливості судового стягнення коштів на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування. Так як позивач наполягає тільки на вселенні його в будинок №28 по вул. Тухачевського в с. Козятині Козятинського району Вінницької області так як йому немає де проживати, від стягнення аліментів відмовився, відповідачі по справі, діти позивача категорично заперечують на таке вселення, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, слід відмовити.

    Керуючись ст. 156,161 ЖК України, ст. 213-215 ЦПК України, суд

Вирішив :

Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення в будинок №28  по вул. Тухачевського в с. Козятин, Козятинського району і не чинити перешкод в користуванні будинком.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя