Справа № 1 - 130
2010 року
В И Р О К
Іменем України
22 квітня 2010 року
КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В складі головуючого судді Навроцького А. П.
при секретарі Сологуб Л.А.,
з участю прокурора Янушевича О. Ю.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин
справу про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, маючого середню освіту, непрацюючого, раніше несудимого,
та
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, маючого середню освіту, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В середині вересня 2009 року, в с. Блажіївка, Козятинського району, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, за попередньою змовою про вчинення крадіжки чужого майна, за ініціативою ОСОБА_2, проникли через вхідні двері в приміщення незакінченої будівництвом загальноосвітньої школи, належної Дубовомахаринецькій сільській раді, Козятинського району, де за допомогою пилки по металу відрізали 17 опалювальних батарей від системи опалення, винесли їх на вулицю та таємно їх викрали, заподіявши власнику школи матеріальну шкоду, на загальну суму 12100 гривень.
Викраденим розпорядилися на власний розсуд. А саме, на автомобілі НОМЕР_1, належному гр-ну ОСОБА_4, яким ОСОБА_3 користується по довіреності, повезли вул. Пархоменка, в м. Козятин щоб здати в пункт приймання металобрухту. Проте, випадково продали викрадені батареї опалення по ціні металобрухту гр-ці ОСОБА_5.
Підсудний ОСОБА_2 визнав себе винним в пред’явленому йому обвинувачення за ст. 185 ч. 3 КК України та підтвердив вищевказані обставини.
Зокрема, пояснив, що в середині вересня 2009 року, в с. Блажіївка, проходячи біля школи, він побачив, що двері в приміщення школи відчинені. В цей період у його сусідки ОСОБА_6 гостював її зять – ОСОБА_3. При зустрічі з ОСОБА_3 він (ОСОБА_2О.) запропонував ОСОБА_3 піти в приміщення школи подивитись чи не можна там чогось викрасти. ОСОБА_3 погодився і вони пішли до школи. Двері в приміщення школи були відчинені. Вони зайшли, походили по кімнатах. В трьох класних кімнатах на першому поверсі і в трьох класних кімнатах на другому поверсі, була встановлена система електричного опалення з металевих труб, які були цілі і неушкоджені. В решті класних кімнат і на коридорі була встановлена система колишнього опалення з металевих труб і бляшаних батарей опалення, які були пофарбовані темно-коричневою фарбою. Вони вирішили зрізати бляшані батареї щоб потім їх здати за гроші в металобрухт. Він (ОСОБА_2О.) пішов додому, взяв пилку по металу і нею відрізав приблизно півтора десятка бляшаних батарей. ОСОБА_3 потім пішов щоб взяти машину. Приблизно о 17 годині цього ж дня вони зрізані батареї завантажили в кузов автомобіля і поїхали в м. Козятин, на вул. Пархоменка на пункт приймання металобрухту. Коли вони приїхали на пункт приймання металобрухту, то до них вийшла незнайома жінка, яка на вагах зважила батареї та розрахувалась з ними. Отриманими грішми вони поділились порівно, приблизно по 300 гривень кожному, і повернулись назад в с. Блажіївку.
Заявлений Дубовомахаринецькою сільською радою цивільний позов визнав частково, а саме, в межах, пред’явленого обвинувачення, вказавши, що вони викрали аж ніяк не більше 17 батарей.
У вчиненні злочину розкаються, просить суворо не карати.
Підсудний ОСОБА_3 також визнав себе винними в пред’явленому йому обвинувачення за ст. 185 ч. 3 КК України та підтвердив вищевказані обставини. По суті повністю підтвердив показання підсудного ОСОБА_2. Зокрема, пояснив, що ОСОБА_2 запропонував йому піти до школи. Коли вони підійшли до школи, то двері в школу були відкриті. Вони зайшли в середину школи і ОСОБА_2 сказав, що він ніде не працює та запропонував вирізати батареї опалення щоб здати на металобрухт і заробити гроші. При цьому сказав, що він (ОСОБА_2) відріже батареї, а він (ОСОБА_3) щоб їх перевіз на пункт приймання металобрухту. Він погодився і пішов за автомобілем, а ОСОБА_2 за ножівкою по металу. Відрізавши батареї і завантаживши їх в кузов автомобіля, яким він (ОСОБА_3) керує за довіреністю, вони завезли батареї в м. Козятин, на вул. Пархоменка. Дорогу, куди саме везти, показував ОСОБА_2. Коли батареї здали на пункт приймання металобрухту, то ОСОБА_2 дав йому 100 гривень на солярку і вони повернулись в с. Блажіївку.
Заявлений Дубовомахаринецькою сільською радою цивільний позов визнав частково, а саме, в межах, пред’явленого обвинувачення, вказавши, що вони викрали приблизно 15 -17 батарей.
У вчиненні злочину розкаються, просить суворо не карати.
Крім показань підсудних їх вина у вчиненні вищевказаної крадіжки доказана повністю іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.
Свідок ОСОБА_7, який є батьком підсудного ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснив, що не знає чому його син ОСОБА_8 пішов в приміщення школи і що він там робив. Син йому нічого не розповідав, грошей в сина він не бачив.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що наприкінці серпня 2009 року до неї в с. Блажіївку приїхав вантажним автомобілем «Мерседес» її зять ОСОБА_3, який проживає в м. Луцьк. Одного разу вона попросила його вивезти на пункт приймання металобрухт з її домоволодіння, який накопичився за декілька років. Зять погодився і металобрухт вони завезли в м. Козятин, в пункт приймання металобрухту, який знаходить на вугільному складі. Ніяких батарей опалення того разу вони не возили, а возили лише побутовий металобрухт. Зять гостював в Козятинському районі приблизно один місяць. Деякий час зять був у своїх батьків в с. Махаринці, Козятинського району.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що по сусідству з нею проживає ОСОБА_10, якій вона час від часу допомагає по господарству. Приблизно наприкінці вересня 2009 року, коли вона знаходилась на подвір’ї у ОСОБА_10, то в цей час до подвір’я під’їхав вантажний автомобіль, кабіна якого була червоного кольору, а кузов - сірого. За кермом даного автомобіля був незнайомий чоловік, віком приблизно 40 років, а з ним в кабіні знаходився хлопець, віком приблизно 20 років. Вони везли батареї опалення старого зразка і запитали її чи не знає вона кому потрібні батареї. Так як їй необхідно було влаштовувати систему водяного опалення в своєму будинку, то оглянувши батареї, вона вирішила їх придбати для себе. Батарей було приблизно 17-18 штук. Вона домовилась з цими хлопцями купити у них ці батареї по ціні металобрухту. Батареї вони зважили на вагах, які були на подвір’ї у ОСОБА_10, і вона з цими хлопцями розрахувалась. Скільки батареї заважили і скільки вона дала хлопцям грошей вона уже не пам’ятає. Приблизно в жовтні 2009 року дані батареї вона продала як металобрухт циганам, які скуповували металобрухт, оскільки їй пояснив знайомий зварювальник, що дані батареї не ефективні. Про те, що дані батареї були викрадені вона не знала.
Факт викрадення батарей системи опалення із приміщення школи в с. Блажіївка підтверджено заявою Дубовомахаринецького сільського голови на ім’я начальника Козятинського районного відділу міліції, протоколом огляду місця події від 14 листопада 2009 року та актом обстеження приміщення Блажіївської школи від 16.10.2009 року.
(а.с. 3,4,18)
Зокрема, актом обстеження приміщення Блажіївської школи від 16 листопада 2009 року підтверджено, що невідомими особами в приміщенні школи від системи опалення були відрізані 38 батарей опалення, на суму 38400 грн..
(а.с.18)
На підставі рішення Козятинської районної ради від 17 січня 2008 року будівля Блажіївської школи 28 січня 2008 року передана до комунальної власності Дубовомахаринецької сільської ради.
(а.с.20-23)
Вина ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні вказаної крадіжки підтверджується також явкою з повинною ОСОБА_2 (а.с.8), протоколом відтворення обстановки і обставин події з підозрюваним ОСОБА_2 (а.с.41-46) та протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання (а.с.47,48, 62,63), відповідно до яких гр-ка ОСОБА_5 вказала на фотознімки ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як на фотознімки осіб, у яких в вересні 2009 року вона купила батареї опалення.
Дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в приміщення.
Призначаючи підсудним покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, його наслідки, особу кожного з підсудних і їх роль у вчиненні злочину та інші обставини.
ОСОБА_2 раніше не судимий (а.с. 107), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 108), щиро розкаюється у вчиненні злочину, з’явився із зізнанням про вчинення злочину (а.с.8), сприяв його розкриттю, оскільки ще до порушення кримінальної справи дав детальні правдиві пояснення про обставини вчинення злочину (а.с. 9-11).
Останні три обставини суд визнає такими, що пом’якшують йому покарання.
Обставин, що обтяжують ОСОБА_2 покарання, суд не вбачає.
ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України вважається раніше не судимим (а.с. 65), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 73), має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с.71,72), щиро розкаюється у вчиненні злочину.
Останні дві обставини суд визнає такими, що пом’якшують йому покарання.
Обставин, що обтяжують ОСОБА_3 покарання, суд не вбачає.
За таких обставин суд вважає, що покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3. необхідно призначити у вигляді позбавлення волі на мінімальний термін, передбачений санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Разом з тим, враховуючи особу кожного з підсудних, суд вважає, що їх виправлення можливе без відбування покарання. А тому, їх необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України.
Дубовомахаринецькою сільською радою заявлено цивільний позов до підсудних про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в сумі 38400 гривень, яка полягає у вартості викрадених батарей опалення, труб та іншого майна.
Позовні вимоги Дубовомахаринецької сільської ради ґрунтуються на положеннях ст.ст.1166, 1190 ЦК України і заподіяна їй шкода має бути відшкодована особами, якими цю шкоду заподіяно. В даному випадку ця шкода, заподіяна діями підсудних, має бути відшкодована підсудними солідарно.
Проте, цивільний позов Дубовомахаринецької сільської ради про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні не доведено того, що все майно, відсутність якого була виявлена при обстеженні приміщення Блажіївської школи від 16 листопада 2009 року, було викрадено саме підсудними.
В ході досудового слідства матеріали про викрадення 21 батареї опалення, 200 метрів труб різного діаметру, електричної плити і ємкостей для води виділені з матеріалів справи для проведення додаткової перевірки.
(а.с.119)
А тому, цивільний позов Дубовомахаринецької сільської ради необхідно задовольнити в розмірі заподіяної підсудними шкоди, доведеному в ході досудового слідства і в судовому засіданні – 12100 гривень.
В ході досудового слідства постановою слідчого від 11.01.2010 року накладено арешт на майно підсудного ОСОБА_3 і проведено опис належного останньому арештованого майна на суму 12000 гривень.
Вказане майно необхідно залишити під арештом з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову.
В ході досудового слідства визнано речовим доказом автомобіль НОМЕР_1, належний гр-ну ОСОБА_4, яким ОСОБА_3 користується по довіреності. Даний автомобіль переданий ОСОБА_3 на зберігання.
(а.с.99,100)
Постановою Козятинського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року на вказаний автомобіль накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову.
Арешт на вказаний автомобіль необхідно скасувати, оскільки підсудний ОСОБА_3 не є власником цього автомобіля (а.с.74-76). Крім того, цивільний позов Дубовомахаринецької сільської ради в достатній мірі забезпечений іншим майном підсудного ОСОБА_3, на яке накладено арешт.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи роботи.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь Дубовомахаринецької сільської ради, Козятинського району, Вінницької області 12100 (дванадцять тисяч сто) гривень у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Майно, на яке постановою слідчого від 11.01.2010 року накладено арешт, залишити під арештом з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову.
Арешт, накладений постановою Козятинського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року на речовий доказ в справі – автомобіль НОМЕР_1, який переданий на зберігання ОСОБА_3, - скасувати. Вказаний автомобіль залишити в користуванні і розпорядженні ОСОБА_3.
Речовий доказ в справі - пилку по металу, яка знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Козятинського районного відділу міліції, – знищити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення..
Суддя : підпис
З оригіналом вірно:
Суддя – Секретар –