Справа № 2-2577-2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    27 листопада 2009р.                                                       м. Селидове            

    Селидівськоий міський суд Донецької області в складі

    - головуючого судді             Чудопалової С.В.

    - при секретарі                       Дробот В.В.                  

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Селидове, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 р. ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням сімейних відносин і неможливістю збереження сім’ї.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначила, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 25.02.1989 р., від якого неповнолітніх дітей не мають. Спільне з відповідачем життя виявило, що у кожного з них різні, не співпадаючі погляди на питання подружніх взаємовідносин, між ними постійно виникали суперечки і сварки на побутовому ґрунті, що призвело до втрати порозуміння, поваги і любові один до одного. Шлюбні відносини між ними припинені, однією сім’єю вони не проживають приблизно десять років, спільне господарство не ведуть. Вона дійшла висновку, що примирення між ними та подальше спільне проживання неможливе, а збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2

    Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з”явився. Про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки до судового засідання відповідача, належним чином повідомленого та такого, що не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі доказів, що маються в справі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач проти прийняття заочного рішення по справі не заперечувала.

Суд вважає можливим розглянути справу з постановленням заочного рішення в порядку ст.ст.224-225 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

    Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25.02.1989 року, згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого відділом ЗАГС м. Селидове Донецької області, номер актового запису № 34.

Від шлюбу сторони  неповнолітніх дітей не мають.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.    

    Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу  суперечить інтересам одного з них, що мають істотне значення. При цьому суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім’єю і не ведуть сумісне господарство приблизно десять років, за цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження сімейних стосунків, між ними встановились неприязні взаємовідносини. Суд вважає, що надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд, приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, ступінь конфліктних відносин та причини розлучення, небажання кожного з них продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя ОСОБА_1 і ОСОБА_2  і збереження їх сім’ї неможливе і суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, заява відповідає дійсній волі заявника, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

    Вирішуючи питання про розмір і розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя у розпаді сім’ї, враховує їх матеріальне і сімейне становище, та відповідно до положень ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне витрати при реєстрації розірвання шлюбу покласти на позивача.

    Керуючись ст.ст.110 - 112 Сімейного кодексу України, ст.ст 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 25.02.1989 року відділом ЗАГС м. Селидове Донецької області, номер актового запису № 34  – розірвати.

    При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути державне мито в доход держави розміром 17 (сімнадцять) грн. 00 коп. з ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита  в доход держави.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до місцевого суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя