2-131/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010  року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Чудопалової С.В., при секретарі Костенко К.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 27.04.1987 року уклала шлюб із відповідачем, ОСОБА_3 У 1997 році  шлюб було розірвано, але фактично сімейні відносини припинені з жовтня 1993 року.  06.10.1993 року її родині була надана 3-х кімнатна квартира за адресою: м.Селидове, вул..Московська 8/21, в яку заселилися вона і її троє дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, крім відповідача, де вона разом з сином ОСОБА_5 мешкають по теперішній час. Відповідач ОСОБА_3 з часу отримання житла в квартирі не мешкав. Після винесення рішення суду з 06.10.1999р. по теперішній час відповідач волевиявлення щодо реалізації свого права у користуванні житлом за адресою: АДРЕСА_1. не виявляв, жити за вказаною адресою не бажає. Будь-яких перепонів у користуванні житлом вона  йому не чинить, відповідач добровільно відмовився від права користування житлом, мешкає з іншою жінкою, спроб щодо вселення не приймав, комунальні послуги не сплачує. Просить суд визнати ОСОБА_3В  таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою №21 в будинку №8 по вул. Московській м.Селидове .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, в обґрунтування посилалалася на обставини, викладені в позові від 12.01.2009р., а також добавила,  що ніяких  перешкод у  користуванні спірною квартирою вона та її син відповідачу не чинили, все це його вигадки,  ключи від квартири пропонувала. Але він ніяких спроб щодо проживання у квартирі за адресою: м.Селидове, вул..Московська 8/21,  після жовтня 1999 року не робив,  в суд не звертався, мешкає з іншою жінкою. Всі комунальні послуги сплачує вона, ніякими пільгами не користується, заборгованості не має. Реєстрація відповідача в зазначеній вище квартирі значно збільшує її затрати на комунальні платежі і ставить її у скрутне матеріальне становище. П росила суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримала та пояснила, що після винесення останнього рішення суду з жовтня  1999 року відповідач ОСОБА_3  ніяких спроб щодо вселення до спірної квартири не приймав, до суду з позовом не звертався,  комунальні послуги за квартиру не сплачує, мешкає за іншою адресою з іншою жінкою. Будь-яких перешкод у користуванні житлом відповідачу  не чинить. ОСОБА_3 добровільно відмовився від свого права користування житлом у  квартирі АДРЕСА_2. Просить суд визнати ОСОБА_3В  таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

 Відповідач у судовому засідання позов не визнав, суду пояснив, що дійсно з часу отримання квартири АДРЕСА_3,  у 1993 р., він  там не мешкав, але іншого житла  не має. Також зазначив що з боку сина позивачки ОСОБА_4 йому чиняться перепони у користуванні житлом, які виражаються у фізичному насильстві, а також те що позивач не надає йому ключ. Комунальні послуги за квартиру він не сплачує. Зараз мешкає з іншою жінкою, за іншою адресою. Після винесення останнього рішення суду у жовтні 1999 року  спроб щодо вселення він не приймав.

Третя особа ОСОБА_5 позов підтримав, то суду пояснив, що він є сином позивача, і мешкає в спірній квартирі з часу вселення, з 1993 року. Колишній чоловік його матері ОСОБА_3 дійсно починаючи з 1993 року, і після 1999 року по т.час не мешкав в спірній квартирі і дня. Зараз мешкає з іншою жінкою, стосунки з матір»є не підтримує. Жодних спроб щодо вселення в квартиру після неодноразових судів ОСОБА_3 не приймав. Речей його о в квартирі АДРЕСА_4 не має . Також, в спірній квартирі мешкає і його брат ОСОБА_4, який з 2009 року перебуває у в»язниці. Ніяких погроз та фізичного насильства  ОСОБА_3 члени його родини не чинили.

Третя особа ОСОБА_4 надав суду пояснення у яких зазначив, що він є сином позивачки, позов підтримує, та зазначив, що  у 1993 році їх родині була надана 3-х кімнатна квартира за адресою: м.Селидове, вул.Московська 8\21, в якй він разом з матір»ю, братом ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_6 проживав. Сам він мешкав в спірній квартирі з  1993 року по 01.2006 року, та з 03.2008 по 12 .2008рр. Відповідач ОСОБА_3 з часу отримання родиною спірної квартири жодного дня там не мешкав. Йому також відомо що відповідач мешкає за іншою адресою з іншою жінкою і ніяких спроб щодо користування спірною квартирою  не приймав. З його боку будь-яких перешкод та фізичної погрози відносно ОСОБА_3 не приймалось, він  завжди підтримував вибір матері. Йому також відомо що його мати ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з пропозицією  налагодити сімейні відносин та пропонувала відповідачу повернутися в родину, але жодних спроб він не робив.

Свідок, ОСОБА_7,  в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою позивача та відповідача, проживає і прописана в м. Маріуполі, оскільки не змогла прописатися в м. Селидове. ЇЇ батько ОСОБА_3 не проживав в спірній квартирі жодного дня, оскільки не хотів повернутися до сім'ї. Часто ображав матір, ОСОБА_1 і сім'ю. Батько  до них не приходив, матеріальної допомоги не надавав, мати завжди сама сплачувала комунальні послуги. Батько сам не хотів мешкати у спірній квартирі так як мав іншу жінку. Батька ніхто не ображав, ніяких перепонів не чинив. Стар ший син на образи  батька був змушений  піти з квартири.

 Свідок, ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснила, що в неї  із позивачкою, ОСОБА_1,  дружні відносини. Знає дітей позивачки. Відповідач, ОСОБА_3  не проживає разом із позивачкою з часу заселення, ніхто його з квартири не виганяв. Чула, що відповідач не надає матеріальної допомоги позивачці, аліменти не сплачував.

Свідок, ОСОБА_9, в судовому засіданні пояснила, що із заявницею, ОСОБА_1, в неї дружні відносини, мешкають в одному під»їзді. Вона вселилася до квартири у лютому 1993 року, а коли позивачка - не пам'ятає. Знає її дуже добре, оскільки їхні діти дружили разом. У заявниці, ОСОБА_1 було скрутне матеріальне становище, зі сторони відповідача, ОСОБА_3,  підтримки не надавалося, відповідач аліменти не сплачував, за комунальні послуги  також, речей його в квартирі не було. Вона ніколи не чула від позивачки той факт, що ОСОБА_3 не пускали до квартири, а також ніколи не бачила за вказаною адресою ОСОБА_3 як з часу заселення , так і з 1999 року.

Свідок, ОСОБА_10, в судовому засіданні пояснила, що вона є паспортистка ОСББ «Південний» в  будинку № 8  по вул. Московській в м.Селидове. Також позивачка, ОСОБА_1  є її сусідкою. ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4  прописані за вказаною адресою, але жодного разу ОСОБА_3, вона не бачила в квартирі 21, за вищевказаною адресою. Комунальні платежі сплачує позивач, пільг не має,  заборгованості за комунальні платежі  також не має. Їй відомо що відповідач понад 3 роки не проживає в спірній квартирі. Ніколи не чула, що ОСОБА_3 виганяли із квартири та ображали, так як він там не з»являвся.

Згідно довідки ОСББ "Південний" б/н склад сім'ї в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно акту ОСББ "Південний" від 06.09.2008 року №50 за допитом сусідів, ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_5 не проживає з моменту заселення з листопада 1993 року.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний 01.12.1999 року , свідоцтво видане відділом реєстрації актів громадянського стану м. Селидове Донецької області №211 05.05.2003 року.

Згідно рішення Селидівського міського суду від 29.05.1996 року по справі №2-430/1996 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено. Рішенням встановлено, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі через неприязні стосунки, що склалися із ОСОБА_1, те, що остання чинить перепони у користуванні житлом шляхом погроз, фізичною перешкодою проникнення до квартири.

Згідно рішення Селидівського міського суду від 06.10.1999 року по справі №2-523/2009, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено. Рішенням встановлено, що з боку сина ОСОБА_3 виходила погроза побити, те, що ОСОБА_1 не давала ключі від квартири ОСОБА_12, квартира була отримана ОСОБА_3 як учасником ліквідації ЧАЕС.  

Згідно довідки КП «СЄЗ» м.Селидове від 16.02.2010р. №7 0  ОСОБА_3 мешкає без реєстрації за адресою: м. Селидове, вул. К.Маркса 5/18.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вивчивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено що у справах про визнання наймача або члена його сім»ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з»ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад 6 місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.

Згідно ст. 71 ЖК України,  наймач і члени його сім'ї можуть бути визнані втративши право користування житловим приміщенням в квартирі, якщо вони більше шести місяців  без поважної  причини в ній не мешкають.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено що відповідач сам без поважних на то причин не мешкає в спірній квартирі понад 6 місяців, беззаперечних  доказів на підтвердження його відсутності в спірній квартирі суду не надав.

В своїх показаннях позивач наполягає на тому, що відповідач сам добровільно з жовтня 1999 року і по теперішній час в квартирі за адресою: м.Селидове, вул.Московська 8\21, не проживає весь цей час, комунальні послуги не сплачує, чим ставить позивача у скрутне матеріальне становище, вважає що відповідач втратив інтерес до житла.

Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується актом ОСББ "Південний" від 06.09.2008 року №50, складеним належним чином, показаннями  третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , які в судовому засіданні пояснили що відповідач не проживає в спірній квартирі понад 6 місяців. З квартири пішов добровільно, його речей в квартирі не має, перешкод у мешканні йому не коять, вселитись за весь цей час він не спробував.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що відповідач самовільно покинув спірне житло, інтерес до квартири втратив і не проживає в ній без поважних на то  причин понад 6 місяців.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України визнає ОСОБА_3 таким що втратив право користування  квартирою № 21  будинку №8 по вул..Московській в м.Селидове.

Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. 212-215,  ЦПК України, -

                    ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,  задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 таким, що втртаив право користування квартирою № 21  будинку №8 по вул. Московській в м.Селидове Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення може бути подано до Селидівського міського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на рішеня може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя