Справа № 2а-2147/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

3 лютого 2010 року                                                    Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Брежнева О.А.,

при секретарі – Приставка Е.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має соціальний статус дитини війни. Ст. 6 цього закону передбачено його право отримувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, порушуючи зазначене право, вказаних виплат їй не проводить. Просила визнати протиправною бездіяльність відповідача з невиплати їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити таке нарахування та виплату, починаючи з 01.01.2006 року по грудень  2009 року у сумі 6 286 грн. Просила поновити строк звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, надала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

В зв’язку з викладеним суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача та представника відповідача на підставі наявних даних в порядку письмового провадження.  

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька і отримує пенсію за віком при повному стажі. Позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має соціальний статус «дитина війни», оскільки на час закінчення Другої світової війни позивачу не виповнилося 18 років. Вік позивача підтверджується копією паспорту громадянина України, а спеціальний правовий статус «дитина війни»  – відміткою в пенсійному посвідченні, копію якого додано до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи суд встановив, що в 2006 та 2007 роках зазначене підвищення до пенсії позивачу не нараховувалося і не виплачувалося.  В 2008 році на підставі пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу відповідачем нараховувалося та виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії у розмірах: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 22 травня 2008 року по 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року та в 2009 році – по 49 грн. 80 коп.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проте відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» знову було призупинено, а ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії дітям війни в меншому розмірі.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року норми п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України, зазначені норми Закону  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім цього, відповідно до пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року зазначену норму - пп. 2 п. 41 розділу II Закону від 28 грудня 2007 року також було визнано неконституційною, в зв’язку з чим така редакція Закону втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,1 гривень, з 1 липня 2008 року – 48,2 гривень, з 1 жовтня 2008 року – 49,8 гривень.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року Кабінету Міністрів України надане право встановлювати у 2009 році розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів не приймалося окремої постанови щодо встановлення у 2009 році розмірів підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «діти війни», а чинною залишається постанова КМУ від 28 травня 2008 року № 530.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому суд встановив, що на підставі рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року позивач мав право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2007 році з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а на підставі Рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року – мав право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком в 2008 році з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії за вказані періоди відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи, що відповідач наполягає на застосуванні наслідків, передбачених ст. 100 ч. 1 КАС України, тобто на відмові в позові з підстав пропуску строку звернення до суду, у той час як позивач звернувся до суду із теперішним позовом 04.01.2010 року і при цьому заявивши суду клопотання про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування надбавки за період, що передував 04.01.2009 року, проте не навів суду жодного обгрунтування наявності поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, суд вважає неможливим вирішити питання про поновлення зазначеного строку.  

А за таких обставин зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, лише у межах строків позовної давності, за період з 04.01.2009 року по 31 грудня 2009 року.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання до нарахування щомісячної надбавки до пенсії за 2006 рік та за 2009 роки суд встановив, що норми п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», а також ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» Конституційним судом України на предмет їх відповідності Конституції України не розглядалися і недійсними (неконституційними) у встановленому законом порядку не визнавалися.

Оскільки ці закони мають однакову юридичну силу порівняно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за ієрархією, регулюють ті ж самі питання, але видані пізніше, у той час як давати оцінку цим законам на предмет їх відповідності Конституції України не входить до повноважень адміністративного суду, на час розгляду справи суд не має правових підстав не застосовувати зазначені норми законів, в зв’язку з чим дії відповідача, спрямовані на виконання цих законів, протиправними визнані бути не можуть, а позовні вимоги у цій частині (за 2006 та 2009 роки) задоволенню не підлягають.

Що стосується задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача компесувати позивачу недоотриману суму доплати у певному розмірі суд відмовляє, оскільки ці вимоги не грунтуються на вимогах закону. До того ж, сплата недоотриманої суми доплати може бути здійснена відповідачем тільки після її нарахування.

На підставі викладеного, ч. 2 ст. 3, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 46, ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 2 ст. 8, ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року, ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, абз. 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», керуючись ст. ст. 11, 71, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  в Київському районі м. Донецька по не нарахуванню підвищення до пенсії  ОСОБА_1 як дитині війни за період з 04.01.2009  року по 31 грудня  2009 року .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 як дитині війни нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком  за рахунок коштів Пенсійного Фонду України за період з 04.01.2009  року по 31 грудня  2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови.  

    Суддя: