Справа № 1-35/2010р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року Путильський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Лисака І.Н.

при секретарі Танасійчук Н.М.

за участю прокурора Іванова В.В.

захисника ОСОБА_1

підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Молдови, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, молдованина, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не судимого;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не судимого;

  за ст. 296 ч.2 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

Підсудні  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29 грудня 2009 року в 23-00 годин будучи в стані алкогольного сп’яніння, зневажаючи нормами моральності та духовності,  з особливою зухвалістю, виражаючись нецензурними словами в адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпричинно на автодорозі с. Селятин протягом 20-ти хвилин били останніх, а саме ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді синців голови та крайового перелому коронки 1-го зуба на нижній щелепі зліва, ОСОБА_3 в свою чергу заподіяв ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров’я, у вигляді синців та саден в ділянці голови, обох кінцівок, садна слизової оболонки лівої щоки.

Підсудні в судовому засіданні вину визнали та показали, що 29 грудня 2009 року вживали пиво, після чого близько 23-00 годин побачили, як біля Селятинської школи-інтернат відбувається бійка, під час чого почули викрик „наших б’ють”, і реагуючи на це, побачили, як від місця бійки відбігло два чоловіки та сіли в автомобіль. Підсудні підбігли до автомобіля, під час чого ОСОБА_2 силоміць витягнув з нього водія ОСОБА_4, а ОСОБА_3 пасажира ОСОБА_5, після чого безпричинно почали наносити удари по різних частинах тіла. Побиття тривало близько 20 хвилин, супроводжувалось нецензурними образами, після чого бійка була припинена.  

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, але подали заяви про підтримання показів на досудовому слідстві та про небажання заявляти цивільний позов. З показів останніх, даних на досудовому слідстві, вбачається, що потерпілі намагаючись уникнути конфлікту з місцевими хлопцями с. Селятин сіли в автомобіль ОСОБА_4, але їх звіти силоміць витягли підсудні та почали наносити удари по різним частинам тіла, при чому ніхто не пояснював причини побиття. Через це був пошкоджений транспортний засіб та зірваний їх відпочинок.

Вислухавши покази підсудних, оголосивши покази потерпілих, думку прокурора та адвоката, дослідивши матеріали справи та дані, добуті під час судового слідства, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в грубому порушенні громадського порядку доведена в повному обсягу зібраними органом досудового слідства матеріалами та даними, добутими в судовому засіданні, а їх дії слід кваліфікувати за ст.296  ч.2 КК  України як хуліганство, що вчинено групою осіб. Судом встановлено, що грубе порушення громадського порядку виразилось у порушенні спокою людей шляхом застосування до них безпричинного фізичного насильства, а особлива зухвалість виразилась у заподіяні тілесних ушкоджень шляхом тривалого побиття в громадському місці, що супроводжувалось нецензурною лайкою, що свідчить про нахабність і відсутність почуття відповідальності.  Крім визнання вини, їх вина підтверджується протоколом усної заяви про злочин (а.с.7), яким ОСОБА_5 повідомляє про побиття невідомими; висновками судово-медичної експертизи № 74-75 від 13.01.2010 року (а.с.35,41), з яких встановлюється наявність тілесних ушкоджень у потерпілих, отримання яких перебуває в причинному зв’язку із фактом побиття.

Призначаючи підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного. Як обставини, які пом'якшують їм покарання, суд враховує  відсутність з боку потерпілих претензій, позитивну характеристику за місцем проживання, щире каяття. До обтяжуючих покарання обставин судом враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи особу винних, обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудних з метою попередження вчинення ними нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,    суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України, і призначити їм покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі кожному.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання, якщо вони протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.

В силу ст.76  КК України зобов'язати  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_6 та ОСОБА_3 попередньо обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено протягом 15-ти днів з дня проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Путильський районний суд.

    Суддя