ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"12" липня 2007 р. | Справа № 30/119-07-3353А |
За позовом: Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями державного підприємства “Medisan” лікувально- санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя”
До відповідача: Сергієвська селищна рада ;
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПП „Бессарабія-інтурсервіс”
Про визнання незаконним та скасування пункту рішення
Суддя Рога Н.В.
Секретар Герасименко Н.П.
Представники:
Від позивача: Цуркан М.Г.- головний лікар
Від відповідача: Желєзко Ю.Ю.- довіреність №23 від 09.01.2007р.
Від третьої особи: не з’явився;
Суть спору: Позивач, Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями державного підприємства “Medisan” лікувально - санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя” (далі - Санаторій „Сенетатя” ), звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Сергієвської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ПП „Бессарабія –інтурсервіс” про визнання незаконним та скасування п.1.2. рішення Сергієвської селищної ради №119 від 19.01.2007р. „Про затвердження актів попереднього вибору земельних ділянок”.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.
Відповідач –Сергіївська селищна рада проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
В ході розгляду справи визначено правовий статс третьої особи по справі як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особа - ПП „Бессарабія –інтурсервіс”. Третя особа по справі про місце та час судових засідань був повідомлений за адресою, наявною у матеріалах справи як юридична адреса, але, згідно даних пошти організація „Інтурсервіс” поштову кореспонденцію за свою не признала. Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8\1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005р.” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Позивач по справі надав клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом термінової заборони Сергієвській селищній раді приймати будь-які рішення щодо затвердження ПП „Бессарабія –інтурсервіс” чи іншим особам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації пансіонату котеджного типу за адресою: смт. Сергіївка, вул. Гагаріна. Дане клопотання судом залишено без задоволення, виходячи з того, що позивачем по справі не надано доказів того, що земельна ділянка за адресою: смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, входить до складу земельних ділянок, наданих у користування позивачу.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
19 січня 2007р. Сергієвською селищною радою було прийнято рішення №119 „Про затвердження актів попереднього вибору земельних ділянок”, яким вирішено погодити матеріали попереднього вибору земельних ділянок, зокрема, ПП „Бесарабія-інтурсервіс” земельної ділянки площею 1,24 га, розташованої за адресою: смт. Сергіївка, вул..Гагаріна, для розміщення та експлуатації пансіонату (котеджного типу), строком на 49 років (п.1.2. рішення).
Позивач по справі просить суд скасувати зазначене рішення Одеської міської ради, посилаючись на таке:
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія САА №838544, виданого виконавчим комітетом Сергієвської селищної ради 02.12.2004р. на підставі рішення виконкому Сергієвської селищної ради №223 від 18.08.2004р., Республіка Молдова в особі Державної канцелярії Республіки Молдова є власником будинку для приїжджих, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 37.
Санаторій „Сенетатя”, згідно Статуту є дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями Державного підприємства “Medisan” лікувально - санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії республіки Молдова, створеним для надання санаторно-курортних послуг .
Договором на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), що був укладений 26.03.1998р. між Сергієвською селищною радою та Санаторієм „Сенетатя”, останньому у тимчасове користування строком на 20 років було надано земельну ділянку площею 17,88 га. Позивач вважає, що на даний час даний договір є чинним, а земельна ділянка площею 1,24 га, відносно якої п.1.2. рішенням Сергієвської селищної ради №119 від 19 січня 2007р. надано погодження матеріалів попереднього вибору земельних ділянок ПП „Бесарабія-інтурсервіс”, входить до складу земель, наданих у користування Санаторію „Сенетатя”.
Позивач зазначив, що на спірній земельній ділянці знаходиться майно Санаторію, що складається з інженерних мереж (водопостачання, енергопостачання), які забезпечують функціонування цілісного майнового комплексу санаторію, і прийнявши оскаржуване рішення Сергієвська селищна рада фактично позбавила Санаторій права користування, володіння та розпорядження своїм майном.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що своїми діями Сергієвська селищна рада порушує Закон України „Про власність”, права та охоронювані законом інтереси позивача по справі.
Крім того, позивач зазначив, що вчинивши дії стосовно частини земельної ділянки, що надана йому в орендне користування, Сергієвська селищна рада фактично в односторонньому порядку відмовилася від Договору оренди земельної ділянки від 26.03.1998р., що є неприпустимим у відповідності до ст.651 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що договірні відносини між Сергієвською селищною радою та Санаторієм „Сенетатя” щодо користування земельними ділянками неодноразово переглядалися, у зв’язку з чим переукладався договір на право тимчасового користування землею. Так, 19.02.1999р., на підставі рішення Сергієвської селищної ради від 19.02.1999р. №6 між сторонами був укладений договір на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди), згідно якого Санаторію „Сенетатя” було надано в орендне користування земельну ділянку площею 17,88га без зазначення у договорі строку дії договору. У подальшому, цей договір оренди був переглянутий і 01.01.2000р. сторони, на підставі рішення Сергієвської селищної ради від 08.06.2000р. №110, уклали новий договір на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди), яким Санаторію у користування надано земельну ділянку площею 9,78 га. Термін дії договору - 5 років.
10.02. 2000р., на підставі рішення Сергієвської селищної ради від 19.02.1999р. №6 був укладений ще один договір на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди), яким Санаторію у користування надано земельну ділянку площею 3,76 га, строком до 2001р.
На підставі зазначеного, відповідач вважає, що єдиним чинним договором, який існує на даний час і по якому Санаторій „Сенетатя” сплачує орендну плату, є договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 01.01.2000р., яким Санаторію у користування надано земельну ділянку площею 9,78 га.
Відповідач також зазначив, що спірна земельна ділянка площею 1,24 га по вул. Гагаріна є вільною від майна Санаторію та не входить до складу земельної ділянки площею 9,78 га , якою користується позивач.
Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що на даний час не встановлено в натурі межі земельної ділянки, якою користується позивач.
На підставі звернення Санаторію „Сенетатя” від 08.06.2004р. про надання в довгострокову оренду строком на 10 років земельної ділянки для експлуатації санаторію, рішенням Сергієвської селищної ради від 16.07.2004р. №337 вирішено надати згоду ЛС і ВА Державної канцелярії Республіки Молдова на розробку проекту відведення земельної ділянки у тимчасове користування (оренда) строком на 10 років, орієнтовною площею 5,0 га по вул..Леніна,5 в смт. Сергіївка, для розміщення та експлуатації санаторію „Сенетатя”, але до цього часу проектну документацію на узгодження до ради не надано, належним чином землекористування не оформлено.
За таких обставин, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення він ніяким чином не порушив права та інтереси позивача, як землекористувача або власника нерухомого майна.
Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання. Згідно п.8 ч.1 ст.3 КАС України позивачем у адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов . Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичної особи.
Як вбачається з тексту позовної заяви, підставою подачі позову позивач зазначив порушення його права на користування земельною ділянкою , яке виникло з договірних відносин між сторонами у справі. При цьому, позивач зазначив, що на спірній земельній ділянці розташоване майно санаторію і прийняття оскаржуваного рішення фактично позбавляє позивача права користування, володіння та розпорядження належним йому на праві власності майном.
Але, позивачем по справі не надано жодного доказу того, що як на спірній земельній ділянці, так і на земельній ділянці якою на даний час користується позивач, знаходиться будь-яке нерухоме або рухоме майно, яке належить на праві власності Санаторію „Сенетатя”.
Крім того, єдиною підставою користування земельною ділянкою площею 17,88 га, що знаходиться у смт. Сергіївка, та використовується для розміщення та експлуатації Санаторію, позивач зазначив Договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), що був укладений 26.03.1998р. між Сергієвською селищною радою та Санаторієм „Сенетатя” . Але, до даного договору відсутній план земельної ділянки або акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, тому не можливо встановити, якою саме земельною ділянкою користується позивач та чи входить до її меж земельна ділянка площею 1,24 га , на яку претендує ПП „Бессарабія- Інтурсервіс”.
Слід також зауважити, що на підставі звернення Санаторію „Сенетатя” від 08.06.2004р. про надання в довгострокову оренду строком на 10 років земельної ділянки для експлуатації санаторію, рішенням Сергієвської селищної ради від 16.07.2004р. №337 вирішено надати згоду ЛС і ВА Державної канцелярії Республіки Молдова на розробку проекту відведення земельної ділянки у тимчасове користування (оренда) строком на 10 років, орієнтовною площею 5,0 га по вул..Леніна,5 в смт. Сергіївка, для розміщення та експлуатації санаторію „Сенетатя”, але до цього часу проектну документацію на узгодження до ради не надано, належним чином землекористування не оформлено.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Отже, Сергієвська селищна рада мала всі повноваження щодо розпорядження землями на території смт. Сергіївка.
Відповідно до ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами.
Позивачем по справі не надано доказів перевищення Сергієвською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення своїх повноважень, що надані їй згідно Земельного кодексу України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” .
Виходячи з викладеного вище, на підставі зазначених норм законодавства, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Санаторію „Сенетатя” .
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя