_________________________________________________________________________
Справа № 2-4558/2009 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді: Сватаненка В.І.
за участю секретаря: Забегловської Ю.Г.,
представників сторін: позивача – адвоката ОСОБА_1, відповідача – адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - „Про розірвання договору довічного утримання», -
ВСТАНОВИВ:
16.06.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору довічного утримання, по якому просить суд розірвати договір довічного утримання від 1.06.2002 року, укладений між позивачем та відповідачем, повернувши позивачу та визнавши за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він будучи інвалідом 1 групи, потребує постійного догляду та допомоги, але відповідач не надає йому належної допомоги та догляду.
Адвокат в інтересах позивача доводи підтримала та пояснила суду, що з моменту укладання договору стан здоров’я позивача значно погіршувався, а відповідач проживаючи в іншому місті – Києві, не могла належним чином допомагати позивачу та постійно за ним доглядати,.
Відповідач позов не визнала, з заявленими доводами позивача не погодилась, категорично заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що вона, проживаючи у м. Києві, постійно переводом переказувала позивачу гроші, постійно приїздила до м. Одеси, допомагала позивачу, вбирала у квартирі, купувала йому продукти та ліки, займалась та оплачувала лікування хворих очей позивача.
Адвокат в інтересах відповідача, доводи відповідача підтримав, заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що відповідач належним чином виконувала умови договору довічного утримання, переказувала грошові кошти позивачу, який у подальшому відправляв їх назад відповідачу, відмовляючись від відповідної допомоги, а потім взагалі перестав впускати відповідача до приміщення своєї квартири, посилаючись на те, що відповідач має намір його отруїти.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення учасників судового розгляду та адвокатів в їх інтересах, показання свідків, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року, яка діє на момент ухвалення рішення по справі.
Судом встановлені наступні фактичні обставини по справі.
Відповідно до довідки № 7 Житлово-будівельного кооперативу «Медик-4» від 15.07.1993 року позивач, виплативши пайовий внесок у повному розмірі, став власником квартири № 7 у будинку № 15 по вул. 25-ої Чапаєвської дивізії у м. Одесі (а.с.6), про що також свідчить реєстраційне посвідчення щодо вказаної квартири, видане 5.10.1993 року ОМБТІ (а.с.5).
У 1999 році померла дружина позивача, у зв*язку з чим її рідна сестра – відповідач по справі – стала надавати позивачу допомогу: медичну, надавати кошти.
Позивач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є людиною похилого віку та інвалідом 2-ї групи – по зору
Потребуючи сторонньої допомоги через вік та інвалідність, позивач уклав з відповідачем нотаріально посвідчений договір довічного утримання від 1.06.2002 року, за яким позивач передає у власність відповідача зазначену належну йому квартиру, а відповідач зобов’язується довічно повністю утримувати позивача, забезпечити позивача їжею, ліками, необхідною медичною допомогою та доглядом (а.с.4).
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).
На підставі договору довічного утримання (догляду) виникає одне зобов’язання: зобов’язання набувача забезпечити відчуджувача постійним утриманням, допомогою та доглядом.
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчуджувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчуджувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності (ч. 1, 2 ст. 749 ЦК України).
З тексту п. 5 договору довічного утримання, укладеного між позивачем та відповідачем, зазначається, що відповідач зобов’язується довічно повністю утримувати позивача, забезпечуючи його їжею, ліками, необхідною медичною допомогою та доглядом, а також зобов’язується зберігати в його безкоштовному довічному користуванні зазначену в договорі квартиру.
Вартість матеріального забезпечення сторонами визначена у розмірі 150 грн. в місяць (п. 6 договору довічного утримання).
Відповідач суду надав копії квитанцій, якими підтверджується факт переказу позивачу грошових коштів у різних сумах, але більших ніж встановлений розмір матеріального забезпечення 150 грн. (а.с.25-28), але також з матеріалів справи вбачаються копії квитанцій за якими позивач повертав позивачу переказані позивачем грошові кошти, тобто позивач відмовлявся від їх отримання від позивача (а.с.32).
З 2007 року стан здоров*я позивача значно погіршився – позивач став втрачати зір.
Очна хвороба позивача також підтверджується медичним висновком № 475 від 14.10.2008 року Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова (а.с.22), в якому позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні мікрохірургії катаракти з 12.08.2008 року по 15.08.2008 року, що вбачається з медичного висновку (а.с.30).
З довідки до акту огляду МСЕК Одеської Офтальмологічної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії вбачається, що позивач ОСОБА_3 є інвалідом першої групи по зору з 22.10.2008 року та потребує постійного стороннього догляду (а.с.8).
Відповідачем по справі не було надано жодних достовірних, належних та допустимих доказів, того, що відповідач виконував свої зобов’язання перед позивачем за умовами договору довічного утримання, а саме повністю та постійно утримувати, допомагати та доглядати.
Натомість, внаслідок поганого харчування у позивача була виявлена виразкова хвороба шлунка, у зв’язку з чим позивач проходив лікування у міській клінічній лікарні № 10, про що свідчить відповідний єпікріз з історії хвороби (а.с.31).
З метою всебічного та об’єктивного розгляду справи, судом були допитані та за слуханні показання свідків, які суду пояснили та показали наступне.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона знайома з позивачем приблизно 30 років, вони разом працювали, відповідача не знає та ніколи не бачила. Свідку стало відомо, про укладений між позивачем та відповідачем договір довічного утримання, у той час коли позивач знаходився на лікуванні у лікарні, до якої свідок приходив до позивача. Свідок купувала позивачу ліки, всі на роботі знали, що позивач одинока людина. Свідок суду пояснила, що одного разу позивачу на роботі стало погано та працівники відвезли його до лікарні, де свідок познайомилась з сестрою позивача ОСОБА_6, яка теж приносила позивачу їжу. Зі слів позивача, коли він проходив лікуванні у лікарні, свідку стало відомо, що на позивача «давлять» та мають намір забрати його квартиру.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивача знає приблизно 10 років, відповідач є його родичем, з якими у свідка нормальні стосунки. Свідок суду показав, що це він запропонував позивачу укласти договір довічного утримання, у зв’язку з чим відвіз позивача з відповідачем до нотаріуса. Свідку відомо, що відповідач приїздила з м. Києва три-чотири рази на місяць, допомагала позивачу, передавала йому гроші, родичі позивача ніколи йому не допомагали. Свідку було відомо, що родичі позивача бажали, щоб він переписав квартиру на них, тоді вони будуть йому допомагати. Свідок суду повідомив, що недавно позивач йому сказав, що має намір розірвати договір довічного утримання, оскільки ворожка йому сказала, що відповідач хоче його отруїти. Одночасно, свідок суду пояснив, що зі слів позивача йому відомо, що сестра позивача його покинула, а йому була необхідна операція, у зв’язку з чим свідок зателефонував відповідачці, яка приїхала та вони поїхали з позивачем на обстеження. Через декілька днів відповідач повернулась, але позивач не впустив її до квартири, відмовився з нею їхати на обстеження, у зв’язку з чим свідок поїхав з позивачем, який йому розповів, що його сестра відвела його до ворожки, яка сказала позивачу, що відповідач хоче його отруїти та забрати квартиру, після чого позивач відмовився приймати перекази матеріальної допомоги від відповідача.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є сестрою позивача. Свідку зателефонував лікар міської клінічної лікарні № 10 та повідомив, що в них на лікуванні знаходиться позивач, після чого вона стала відвідувати його, приносила їжу, ліки, а коли забирала його з лікарні, він їй повідомив, що уклав договір довічного утримання, але він не виконується відповідачем. Свідок суду пояснила також, що вона разом з братами матеріально допомагали позивачу, вони давали гроші на операцію позивачу, разом їздили до м. Києва. Свідок допомагає позивачу, купує ліки, продукти, вбирає в нього в квартирі, але хто допомагав позивачу до 2009 року свідку невідомо.
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є рідною сестрою відповідача та покійної дружини озивача, стосунки між ними нормальні. Зі слів відповідача свідку відомо, що відповідач постійно їздить до позивача, переказує йому гроші, але її не було відомо про договір довічного утримання.
При ухваленні рішення, судом приймається до уваги та враховується, що позивач, будучи інвалідом першої групи, дійсно, потребував постійного, щоденного догляду та допомоги. Через хворобу, маючи дуже поганий зір, позивачу складно пересуватись, обходити себе, купувати продукти, ліки, у той час як відповідач, хоча й переказує грошові кошти позивачу, але фактично проживає у іншому місці, що позбавляє її можливості виконувати належним чином обов’язки відповідно до умов договору довічного утримання.
Тому відповідач фізично не могла виконувати умови договору – постійно допомагати та доглядати за позивачем, який відповідно до всіх медичних висновків, потребував постійної сторонньої допомоги.
Між іншим, з моменту укладання договору довічного утримання між відповідачем та позивачем, стан його здоров’я постійно погіршувався.
Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.
Вищенаведені докази безперечно свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача, більш того ніякими іншими належними доказами не були спростовані відповідачем.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України).
Такий договір підлягає розірванню на вимогу відчуджувача, якщо він надасть достатні докази невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов”язків.
Договір підлягає розірванню незалежно від вини набувача у невиконанні чи неналежному виконанні зобов’язання.
Відповідно до положень ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчджувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчуджувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.
З урахуванням викладеного, та у зв’язку з розірванням договору, відчужена позивачем квартира підлягає поверненню позивачеві.
Суд, повно і всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, визначивши юридичну природу спірних правовідносин, прийшов до переконливого висновку, що відповідач не міг та не може виконувати умови договору довічного утримання постійно допомагаючи та доглядаючи за позивачем, оскільки проживає у іншому місці, позивач вимушений самостійно себе обходити, а матеріальна допомога, яку відповідач переказувала позивачу не може враховуватись судом, к повне та постійне утримання, догляд та допомога позивачу відповідачем, а є лише одним із обов’язків відповідача перед позивачем за договором довічного утримання.
В Україні діє принцип верховенства права.
Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 744, 749, 755, 756 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - „Про розірвання договору довічного утримання» задовольнити повністю.
Розірвати договір довічного утримання від 1.06.2002 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Повернути у власність ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. 25-а Чапаєвська дивізія, 5, кв. 7, яка знаходиться в будинку житлово-будівельного кооперативу «Медик-4».
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :