Судове рішення #8860672

                                   

                                                                                                     

                                                                                                                                    2-288/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                                                 

    06 квітня 2010р.                                                                   м. Селидове            

    Селидівський міський суд Донецької області в складі

    - головуючого судді             Чудопалової С.В.

    - при секретарі                      Чалій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009р. ОСОБА_1, звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням сімейних відносин і неможливістю збереження сім’ї.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначила, що з 02 серпня 2008 року вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею і знаходиться на її утримані.. Спільне життя з відповідачем не склалося. З вересня 2009р. вони припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть. Причиною до розірвання шлюбу є те, що між ними відсутні взаєморозуміння та повага один до одного, внаслідок чого в сім»ї часто виникали суперечки. Вважає, що їх подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити її інтересам. Вважає, що примирення між ними та подальше спільне проживання неможливе, а збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них.

Посилаючись на наведені обставини, позивач підтримала позовні  вимоги, пояснила, що за строк, який надав суд для примирення їм примиритися не вдалося, просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1    

    Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 02.08.2008р., що підтверджено свідоцтвом про шлюб 1-НО № 198429,  виданим виконавчим комітетом Української міської Ради Донецької області, номер актового запису № 35.

Від шлюбу мають сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження дитини 1-НО № 227748, виданим виконкомом Української міської Ради м.Селидове Донецької області.

Згідно довідки від 09.11.2009р., виданої КП «ЖЕК Українськ», ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 01.02.2010р. сторонам надавався строк для примирення на 2 місяці – до 06.04.2010р., але сторони не примирилися.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.    

    Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу  суперечить інтересам одного з них, що мають істотне значення. При цьому суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, припинили шлюбні відносини,  не ведуть сумісне господарство,  подружжя не здійснили дій щодо збереження сімейних стосунків. Суд вважає, що надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд, приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, ступінь конфліктних відносин та причини розлучення, небажання кожного з них продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і збереження їх сім’ї неможливе і суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, заява відповідає дійсній волі чоловіка, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

    Вирішуючи питання про розмір і розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя у розпаді сім’ї, враховує їх матеріальне і сімейне становище, та відповідно до положень ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне витрати при реєстрації розірвання шлюбу покласти на відповідача.

    Керуючись ст.ст.110 - 112 Сімейного кодексу України, ст.ст 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1  – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 02.08.2008 року Виконавчим комітетом Української міської ради м. Селидове Донецької області, актовий запис № 35 – розірвати.

    При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути державне мито в прибуток держави розміром 17(сімнадцять) грн. з відповідача -  ОСОБА_2.

ОСОБА_1  від сплати державного мита  звільнити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація